Ніна Горик: Не загубити людяного, духовного, тобто, божого начала

Все відчутніше на духовну «погоду» в Луцьку та на Волині впливають літератори. Зважаючи на цей оптимістичний фактор, «Волинська правда» вирішила поспілкуватися з Ніною Горик, головою Волинської обласної організації Національної спілки письменників України.

Ніно Петрівно, керувати письменницькою організацією непросто. Це ж 31 особистість, 31 его, де чимало тих, які готові хоч сьогодні приміряти на себе лаври лауреатів найпрестижніших премій.

Передовсім уточнимо – зараз у Волинській організації НСПУ вже 34 «багнети». Письменницька організація зросла на три творчі особистості – Вікторію Литвак, Івана Котовича, Василя Простопчука. Але тут не можна вимірювати числами. Адже кожен талановитий письменник – цілий світ. І він несе з собою таку глибину, таке багатство творчої мислі. Тож маємо підстави радіти, що нас багато не тільки кількісно, але і якісно.

І це підтверджують нові книги?

Безумовно! Як поетичні, так і прозові, так і ті, що адресовані дітям. Маю на увазі і двотомники вибраного Петра Маха та Йосипа Струцюка (відповідно «Крайполе» і «Фарватер»). Не сумніваюся, що стане явищем й об’ємне видання творчого надбання Віктора Лазарука (він уже завершує впорядкування). У свій ювілейний рік вступив Іван Чернецький, який запропонує всім відчути свято творчості, видавши своє вибране. До того ж наші краяни-літератори відзначені авторитетними преміями. Пошановані творчі доробки найпершої цьогорічної нашої ювілярки Надії Гуменюк (щойно вона знову отримала перемогу на всеукраїнському конкурсі – вже як драматург), Олени Пашук, Володимира Лиса, Івана Корсака, Олени Криштальської, Ольги Ляснюк… Почесних звань «заслужений діяч мистецтв» цілком заслужено удостоєно Йосипа Струцюка та Петра Маха.

Навряд чи стане несподіванкою, коли письменники з Волині поповнять лави шевченківських лауреатів.

Я можу назвати хоч сьогодні імена тих, хто гідний завдяки своїм талановитим книгам стати поряд із Василем Слапчуком й отримати Національну премію імені Тараса Шевченка.

Серед набутків Волинської обласної організації Національної спілки письменників України і…

…чергове число щорічника «Світязь» (видавництво «Терен», Ковельська міська друкарня). Альманах зберігає свою структуру, але у кожному новому числі наповнюється цікавим змістом. Адже – це плід колективної письменницької праці. З одного боку – анонс нових книг, з іншого – підсумок зробленого. Із третьої сторінки починається рубрика «Спалахи», це – калейдоскоп діяльності Волинської організації НСПУ протягом 2009 року. Більше десяти сторінок лаконічних повідомлень. Та, при всьому бажанні, ми не можемо сказати абсолютно все, мусимо акцентувати увагу хіба на найбільш знакових, масових подіях. Це також свідчить про те, що письменницька організація працює потужно.

Василь Герасим’юк, роздумуючи про творчість Миколи Герасимюка, переможця літературного конкурсу «Неповторність», захоплено подивовується молодими обдаруваннями: «Ніби ера Водолія відразу ж потвердила емблему Лесі для цього краю». Творчість геніальної Українки, очевидно, залишається незгасним духовним орієнтиром і для волинських майстрів слова.

Інакше й бути не може. Це засвідчило і минулорічне свято «Лісової пісні», яке вже фактично стало міжнародним. У ньому традиційно беруть участь і визначні українські письменники (скажімо, минулого року – Михайло Слабошпицький, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка), і літератори з сусідніх Білорусі та Польщі… З-поміж нових напрацювань Волинської організації НСПУ – читання, присвячені Агатангелу Кримському та Євгенові Шабліовському.

Минулий рік також засвідчив пожвавлення зв’язків із письменниками Польщі. Маю на увазі й перебування наших літераторів у друзів по перу за Бугом, й ґрунтовну книгу-розвідку Віктора Яручика «Українська література в Польщі». А під завісу 2009-го Вам довелося побувати у Білорусі.

Ми (Ніна Горик та Ольга Ляснюк, член ради Волинської письменницької організації, голова творчого об’єднання «Лесин кадуб». – В.В.) їхали до братньої Білорусі, аби передовсім ушанувати пам’ять поетеси Ніни Мацяш. Її настільки поважають, що рік у Брестському обласному відділенні Спілки білоруських письменників, яке очолювала, не вибирали керівника. Ніна, якої раптово не стало 19 грудня 2008 року, впродовж багатьох років «тримала» на своїх тендітних плечах структуру літераторів-професіоналів, гуртувала братів і посестер по перу, відстоюючи білоруське художнє слово. Тож Волинська організація НСПУ, яка завжди підтримувала сердечні стосунки з Ніною Мацяш, не могла відповісти відмовою на запрошення брестських письменників.

Принаймні кілька письменників, які мешкають у нашому краї, підтримували щирі стосунки з Ніною Мацяш. До її українськомовної книги «Вічний корінь душі», що побачила світ у тернопільській «Лілеї», переклади з білоруської здійснили і волиняни.

У згадуваній збірці слово Ніни Мацяш українською репрезентують Петро Мах, Василь Гей, Йосип Струцюк. Окрім них, вона приятелювала і з Іваном Чернецьким, й Оленою Криштальською. Ніна Мацяш – це людина особливої сили духу, особистість, яка викликала і викликає захоплення.

Вона невдовзі після закінчення французького відділення Мінського державного педагогічного інституту іноземних мов унаслідок важкої недуги пересувалася в інвалідному візку.

І незважаючи на це, мешкаючи в містечку Бєлаазерську, що неподалік від села Ніви, де народилася 20 вересня 1943 року, вона сумлінно працювала. З-під її пера саме тут народилися понад два десятки книг поезії. А ще ж – 15 книг перекладів із французької, німецької, польської, української та інших слов’янських мов. Коли Ніни Мацяш раптово не стало, Волинь літературна схилилася перед її пам’яттю. Петро Мах написав поминальний вірш і некролог, які опублікувала «Волинь», Василь Гей від імені нашої письменицької організації подав печальну звістку до «Літературної України», аби в нашій країні також пом’янули талановиту білоруську поетесу. А вже після роковин у Бресті відбувся вечір-спомин про Ніну Мацяш, у якому взяли участь Ольга Ляснюк і я. Переглядаючи зворушливий телефільм, створений відомим білоруським письменнником Міколою Пракаповічем (він очолював Берестейську філію СБП впродовж 1984-1990 років. – В.В.), ми віртуально пройшли дорогами Ніни Мацяш із 1977 до останнього її земного року. Серед тих, хто перебирав естафету ведення вечора, був також поет, перекладач, есеїст Алесь Каско (впродовж 1990-2006 років – голова Брестського відділення СБП. – В.В.). Приязно пом’янули Ніну Мацяш її земляки з Бєлаазерська, письменик Васіль Жуковіч, який приїхав із Мінська. «Нехай квітами памяті стануть ці вірші»

Ви, очевидно, як гість брали участь у зборах Брестської письменницької організації. Хто її тепер очолює?

Іван Мельничук, поет і прозаїк. Він народився 15 вересня 1939 року біля Бялої Підляски, що зараз на території Польщі. З 2006 року був заступником голови Брестської обласної філії СБП.

Хай щастить нашим білоруським друзям… А ми, з Вашого дозволу, повернемося до українських, зокрема волинських реалій. Оскільки ж свята під знаком Віфлеємської зорі ще не завершилися, то хотілося, Ніно Петрівно, напередодні «старого» Новоріччя почути Ваші побажання краянам.

Але перш за все, дозволю собі знову уявно повернутися на Берестейщину. Письменник Аляксєй Філатов сказав: «Не сипте сіль на рани». Він це мовив, коли почув мою розповідь про патріотичну позицію волинської влади – сприяння у книговидавничій справі, підтримку НСПУ загалом та спілчан зокрема. Дуже важливо, коли люди, в тому числі і ті, що представляють владу, духовні. Хотілося б, щоб усе наше суспільство у тому прагматичному часі не загубило свого людяного, духовного, тобто, Божого, начала. Серед моїх першочергових побажань усім – доброго здоров’я. Зичу письменним нових вражень, які згодом переллються в поетичні рядки та високохудожні прозові рядки. А всім нам, дай Боже, надбати духовних скарбів, нових друзів. Нехай усе, чим кожен із нас живе, приносить радість і щастя.

Волинська правда

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!