Віталій Ліпіч: « Я за європейський розвиток України»

Віталій Ліпіч – координатор проектів Центру громадських молодіжних організацій  Волині “Наша справа” (м. Луцьк), випускник  програм «UGRAD», «Молоді лідери 2006» та «Канадсько-української парламентської програми». Активний і креативний, постійно перебуває у вирі громадського життя, завдяки йому «відбувається знайомство світу з Україною і України зі світом».

Ти  займаєшся активною громадською діяльністю. Скажи, для тебе це робота чи хобі?

Частково – це робота,тому що у деяких проектах я виконую офіційні функції: можу бути координатором чи тренером. Але є речі, які приносять мені задоволення, тому тут вже йдеться про хобі.

Я знаю, що ти частенько буваєш за кордоном. Скількома мовами ти вільно володієш?

Для мене дуже важливе знання іноземних мов. Я вільно володію англійською, польською, російською мовами. Ну, а українська, звичайно, моя рідна мова. Розумію німецьку, але володію нею недосконало, тому планую найближчим часом підтягнути свої знання у цій галузі. Я вважаю, що для людини дуже важливо знати іноземні мови, в тому числі й німецьку, яка мені дуже подобається.

Ти  багато подорожуєш. Скажи, ти б зміг проміняти  проживання в Україні  на іншу країну?

Напевно, що ні.

Чому  ж так?

Наразі я думаю лише про навчання закордоном, бо, на мою думку, досвід, який можна здобути в плані навчання, може бути корисним для України. Принаймі, я планую повернутися по закінченню навчання.

В яких країнах ти побував?

Я бував у досить багатьох країнах, декілька разів їздив у США, Канаду, також був у Франції, Німеччині, Польщі, Голландії, Білорусії, Туреччині, Кіпрі і Грузії.

А чи була така країна, яка справила на тебе особливе враження?

Я не можу точно сказати,  яка країна справила найбільше враження, тому що їх декілька. Кожна з них справляє якесь своє враження. Дуже приємно здивувала Грузія, насамперед своїми людьми, гостинністю. Люблю бувати у США. Насправді існує багато стереотипів про Америку, але, коли туди приїжджаєш, то розумієш, що більшість із цих стереотипів є надуманими. Американці – відкрита нація, яка завжди з цікавістю зустрічає іноземців, любить заводити нові знайомства. Вони зацікавлені в інших країнах і хочуть дізнаватися більше. Перебування в штатах є таким цікавим, простим і багатим на спілкування. Я вважаю, що кожна країна має якісь плюси.

Можливо, ці поїздки якось  на тебе вплинули, змінили? Чи був від них  якийсь негатив?

Я не можу пригадати жодного негативного  досвіду своїх закордонних поїздок. Негативний момент – це сама підготовка до таких візитів. Я маю на увазі візи. Дуже хотілося б, щоб віз для українців не було і вони могли подорожувати вільно, як в країни Європи, так і в США, Канаду, власне будь-які країни світу. Візи – це те, з чим я хотів би боротися.

Ти  володієш хорошими манерами і виглядаєш аристократично. Не поділишся історією твого походження?

Ну, можна сприйняти це як жарт, що мої далекі-далекі родичі мали якесь споріднення з гетьманом Сагайдачним. Це абсолютно неперевірена інформація, але все ж така родинна байка є. (Сміється!)

Багато  випускників школи № 1 м. Луцька стають активними людьми або ведуть активну громадську діяльність. Чи вплинуло це місце навчання на твоє подальше життя і діяльність?

Вплинуло, тому що Луцька ЗОШ № 1 дала мені ґрунтовні  знання англійської мови. Я вдячний  за те, що маю можливість спілкуватися з людьми з інших країн, а також в мене з’явилися нові контакти, безліч можливостей подорожувати, ініціювати якісь спільні міжнародні проекти і переймати той найкращий досвід, який є закордоном.

Як  ти вважаєш, які риси потрібно розвивати в собі, щоб тебе помітили і можна було швидко та впевнено крокувати вперед у кар’єрному рості? А від яких краще позбавитися?

Тут немає таких чітких порад. Просто потрібно бути активним і бачити можливості, тому що будь-яке  моє починання  стартувало з якогось такого ідеалістичного уявлення. Поступово це приводилось в рух і були конкретні дії, проекти, діяльність тощо. Все починалося з думки: хочу зробити щось цікаве. Потрібно не боятися мріяти, ставити перед собою завдання, які можуть спершу здаватися недосяжними, але потім, в процесі роботи, вони стають все ближчими і нарешті… ти досягаєш мети. Звичайно, потрібно вчити мови абсолютно кожному, різні мови, в необмеженій кількості.

Напевно, необхідно знати  англійську, адже вона є найбільш універсальною?

Я не хочу говорити, що обов’язковою є якась мова, і не кажу, що одна краща чи потрібніша за іншу. Чим більше іноземних мов знаєш, тим більше можливостей маєш у житті.

Вважаю, що також необхідно дбати про  свою освіту. Кожна людина, яку хвилює кар’єрне майбутнє, повинна хоча б один семестр провести закордоном. Навчання за кордоном відкриває нові інтелектуальні горизонти, дає можливість побачити життя в іншому суспільстві, дає можливість побути самостійним.

Важливим  є долучення до ініціатив громадських організацій, тому що це виховує і дає багато знань і навичок.

Що  ти можеш порадити молодим та креативним людям, які знаходяться  у постійному пошуку і не можуть визначитися  з тим, що їм насправді  потрібно?

До  речі, це дуже добре, коли люди спершу не можуть визначитись, що їй потрібно. Я гадаю, що молоді люди мають право спробувати себе в різних сферах діяльності і знайти, з часом, якийсь оптимальний варіант. Тобто обрати те, чим найбільше цікавляться. Такий процес повинен бути дуже виваженим: щоб не помилитися, потрібно спробувати декілька цікавих речей, а потім вже визначитися з тим, чим хочеш займатися у майбутньому.

Проте, це не означає, що треба «розпорошуватися». Просто не обов’язково відразу після закінчення університету сказати: «Я хочу працювати в цій сфері, і в ній я пропрацюю все життя». На мою думку, це недуже розумно. От  можу сказати по собі: по закінченні університету я був дуже зацікавлений саме в молодіжних проектах і мені це подобалось, і подобається й тепер, але зараз відбулася невелика еволюція і я більше зацікавлений проблемою Public Policy (публічної політики), тобто це вже питання громадської діяльності, але в більш широкому сенсі. Я по-маленьку переходжу від молодіжної діяльності до діяльності в ширшому розумінні.  Це є прикладом того, що з часом зацікавлення змінюються і це добре. Просто зараз я хочу займатися більш серйозними проектами, але про організацію молодіжних заходів не жалкую. Певно, так буває в кожного. Це процес життєвий, якого не треба боятися, а просто йти по ньому, йти вперед до своєї мети.

«Потрібно працювати, докладати  зусилля, не боятися  приймати рішення  і робити серйозні кроки у своєму житті, тоді все вдасться»

Якими проектами ти можеш  похвалитися? Найбільш успішними чи такими, за які хотілося братися.

Є декілька типів проектів. Я гордий тим, що разом з іншими людьми провів багато благодійних заходів. Ми займалися  дітьми з вадами слуху, відвідували  Люблянську школу-інтернат в Рожищах. Ці моменти завжди згадуються з позитивним відчуттям.

Я радий ще й за міжнародні проекти, які дали змогу іноземцям познайомитися з Луцьком. Скажімо, в 2007 році близько 30 європейців приїхало в наше місто і ми організували  насичену програму: познайомили з культурою, містом, також обговорили серйозні питання. Мені було дуже приємно отримувати безліч електронних листів, де вони дякували за цей прийом, за організацію, за те, що ми їм «відкрили Україну». Багато з них були вперше в Україні і залишились враженими цим візитом.

Якщо  говорити про локальні, місцеві проекти, то щойно у нас закінчився проект «Голос громади у медіа». Ми провели серію цікавих тренінгів для студентів-журналістів. Я вважаю, що проект був вдалим. Також нам вдалося провести цікавий навчальний візит у Києві, де вдалося домовитися з такими топовими організаціями, як Києво-Могилянська школа журналістики, радіо «Мелодія», Інтер школа при телеканалі «Інтер» і нам пощастило побувати на ефірі «Савік Шустер Live», на якому була присутня прем’єр-міністр України. Я думаю, що організація подібних візитів для луцьких студентів є своєрідним невеличким досягненням. Мені приємно, що ми змогли організувати все так, як воно відбулось.

Який  проект ти плануєш  реалізувати у  недалекому майбутньому?

Особистий проект – це продовження мого навчання. Це моя власна ініціатива, бо я усвідомлюю, що мені потрібні додаткові знання і вміння для своєї подальшої роботи. Звичайно, я хочу навчатись закордоном.

Оскільки  зараз я в процесі подання  документів, то не хочу забігати наперед. Єдине, що скажу, то це країни Європи і  Північної Америки.

Яка найголовніша ціль у твоєму житті на даний момент? А -найзаповітніша мрія?… Але давай відійдемо від теми навчання.

Ок, я й не думав говорити про навчання. Я хочу бути корисним суспільству, своїй державі, місту, регіону. Я не можу сказати зараз в якій конкретно сфері, бо все може змінитися, але я хочу своєю роботою задовільняти не лише себе, але й приносити позитивний ефект для інших, щоб була додаткова вартість того, що я роблю.

Я хотів би, щоб люди в Україні, а особливо, молоді мали змогу розвиватися, будувати своє життя так, як вони цього хочуть. Я знаю, що є багато талановитих і розумних людей, які просто не мають можливості реалізувати себе, бо є багато перепон на їхньому шляху. Якби ж у цих людей було менше перешкод, щоб вони могли вільно досягати успіху. Я не кажу, щоб їм допомагали, але наголошую на тому, щоб було менше перешкод і Україна стане процвітаючою країною.

Побутує думка, що сучасна  молодь абсолютно  здеградувала: молоді люди спиваються, падає загальний рівень моральності. Чи згідний ти з такою тезою?

Ні, я не згідний! Хоча, я бачу дуже багато проблем. Є недостатня активність або пасивність молоді, але я впевнений, що в якийсь період це викликано віковими особливостями. Загалом, наша молодь є перспективною і все буде у нас добре. Усі ці нюанси зі шкідливими звичками чи проблеми пасивності, можна виправити. Треба над цим працювати.

Скажи, чи є в тебе своя формула успіху? Можеш  розкрити її секрет?

Старатися бути творчим у своїй роботі, не боятися пропонувати якісь нові цікаві речі. Тобто навіть реалізацію чогось на технічному рівні завжди можна удосконалити, інші люди можуть допомагати, але ідею треба згенерувати самостійно.

Я би поставив цікаву ідею в головну  частину формули, а решта – це вже  фактори, аспекти цієї формули.

Ти  можеш слугувати  прикладом для молоді. Що ти можеш наостанок побажати?

Я був би радий слугувати прикладом  для молоді, яка б долучалася до громадської діяльності, яку я  ініціюю чи в якійсь громадській  діяльності.

Тому  дбайте за свою освіту, будьте активними, творчими, креативними, поважайте людей, які знаходяться поруч, бо в більшості випадків нічого не можна реалізувати, якщо ти є сам-один, якою б суперовою не була та ідея. Самому реалізувати нічого неможливо, треба працювати у команді.

Євгенія Ткаченко

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!