Сергій Гнатюк: «В житті потрібно займатися виключно улюбленою справою і більше нічим»

Наше місто розвивається в музичному плані. З’являються і зникають різноманітні музичні формації. Проте, є гурти, які протягом багатьох років грають для луцьких і (НЕ тІЛЬКИ!) меломанів. Однією із подібних місцевих родзинок є гурт “Копірайт”, які діють з 2005 року. Отож, розмова відбуватиметься з солістом та безпосереднім засновником Копірайту… Сергієм Гнатюком.

Коли відбувся переломний момент і ви зрозуміли, що  «Самотня Оаза» так би мовити віджила своє і виникла потреба створити новий проект?

Це відбулося коли з нами грав басист Василь. До того ми взагалі не підходили до питання зміни назви. Але, коли змінився бас-гітарист, ми почали грати принципово трохи іншу музику. Самодостатня людина з новим мисленням, яка на той час була набагато старша за нас, яка грала свого часу в гурті «Зайвий рух». Він вніс креатив і наша музика стала більш важкою. Змінилися пісні і зі сторони все це звучало зовсім по-іншому. Тому ми вирішили, що  ця назва для нас є неуспішною.

А чому  ви назвали себе «Копірайт» ?

Змінювали назву дуже довго. У нас в групі всі мають свою думку і дійти згоди нормальним шляхом було важко. Перелистали багато тлумачних словників. Запросили поета, якого звуть Олександр. Він є дуже талановитою людиною.  Послухавши нашу музику, на наступний день  поет приніс два листка зі своїми варіантами назви. Ми зійшлись на назві « Копірайт». Це слово, взагалі, не прив’язане до творчості.

У вас є мета, заради якої був створений гурт, чітко поставлені цілі? Як ви йдете до них?

Якщо взяти мене особисто, то можна сформулювати так: в житті потрібно  займатися виключно улюбленою справою і більше нічим. В плані колективу, звичайно, самореалізація, тому що ми не зможемо собі пробачити, якщо  не реалізуємо себе повністю, наскільки це можливо. Звичайно, що це гастролювати,  бути відомими і все що у це вкладається.

Якби ви визначили стиль музики , який грає гурт « Копірайт»? Він вже сформувався остаточно?

Справа в тому, що ми ще не визначились зі стилем музики, який  граємо. Хочу сказати, що пісні які створюються зараз – весною, як то кажуть, являться в люди, відчутно покажуть, що ми зробили крок вперед. І та музика вже трішки поступово відходить від класики жанру «сльози та соплі».

Ви пишете тексти до ваших пісень. Що є стимулом їхнього написання? Яку роль відіграє натхнення, настрій  чи якісь особисті події або переживання?

Так історично або генетично склалось, не знаю чому, що я пишу тоді, коли мені боляче. Або оспівую якийсь важкий біль, переживання. Сонячних пісень гурту «Копірайт» мало. Тому найкращий настрій – це такий спокійний, дещо сумний. Найбільше пишеться в дощ. І, взагалі, якось це так важко пояснити. Це відбувається саме собою.

У вас немає виданого дебютного альбому, але шанувальники знають ваші пісні. Це заслуга Інтернету чи живих виступів?

Я думаю, що відсотків 70% – Інтернету і радіостанцій, на яких можна почути наші пісні, а інше  – це живі виступи. Тому що на живі виступи ходить мало людей і, як правило, запам’ятати пісню, яку ти почув на цьому концерті – нереально. Шатунов ставав «звіз дою» саме через аудіозапис.

А які відносини та атмосфера панують між учасниками вашого гурту? Є чітко визначений лідер?

Моральний лідер, який може прийняти для когось неприємне рішення це, все таки, я. Але все впродовж років робиться для того, щоб такої проблеми не було. Від нас насправді пішло чимало музикантів. Зі старого складу залишились тільки я та ударник. Марна трата часу людей, які не усвідомлюють і не знають, що вони хочуть в житті, яких треба змушувати приходити на репетиції. Неможливо людину примусити робити те, що вона не любить. Якщо немає натхнення , якщо в когось поганий настрій, то краще нову пісню не робити. Лише в такому випадку ми просто проганяємо програму і, можливо, просто йдемо на пиво.

На вашу думку, серед луцьких гуртів у вас є конкуренти? Чи відчувається якась натягнута атмосфера під час концертів?

Це дійсно є, але  ні в якому разі не стосується нас, бо лідером гурту є я. На мою думку, конкуренція в мистецтві… Ну уявляти собі шоу-бізнес як кількість, скажімо, комірок яку хтось зайняв, та вже ніхто інший туди не поміститься. Як на мене, це примітивно. Заздрити гуртам – це також примітивно. То якийсь такий провінційний рівень, коли людина не може знайти в собі сили почати щось робити, але в неї є талант когось «обгадити» :)

Досить часто гурти конкурують між собою на концертах стосовно порядкусвого виступу. А чи важливо для « Копірайту» якими по рахунку дарувати людям музику?

Ну, звичайно, престижно закривати концерт. Але, якщо ти виступаєш на одній сцені з «Mad Heads XL»  це дуже смішно. Потрібно виступати там на такому рівні, який ти заслуговуєш. Ми на цьому обпікались не раз. Будучи молодими і зеленими, і коли це була ще «Самотня Оаза»  ми полізли в тур «Музика нової хвилі» і  це відчули. Я потім дивився відео та фото. Непотрібно все це робити. Щоб виступати з зірками на великій сцені потрібно дуже багато працювати.

У Вас вже є досвід роботи у гуртах. Що би Ви побажали молодим музикантам?

Хочу сказати молодим гуртам таку річ, що талант – це все таки 80 % дуже клопіткої та неприємної роботи. А найскладніше працювати над слабкими своїми місцями. Почати можна з таких речей, як не заздрити:)

Розмовляла Оксана Цимбалюк

  1. Микола коментує:

    Уважуха, нормальна людина, без пантів, не те що деякі…Респект

  2. dovan коментує:

    чудова людина, чим довше із ним співпрацюю тим більше переконуюсь, що таких людей як Сергій дуже мало :) до речі він зареєструвався у твіттері, хто користується фоловте та спілкуйтесь :) http://twitter.com/kopirajt

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!