Катя Гапочка: «Не хочу зупинятися. Зупинка – пряма дорога в кабак»

Катя Гапочка – надія української рок сцени. Так кажуть, про гурт хмельничанки, яка кілька років тому приїхала до Києва вступати до консерваторії по класу бандури, а тим часом – зібрала гурт, який стрімко здобув популярність уже за два роки існування і нещодавно «взув» вітчизняну альтернативну сцену на національному відборі фестивалю Global battle of the bands. Відтак, Гапочка стала ще й музичною надією України, адже наприкінці квітня група поїде до Лондона, де змагатиметься в одному з найпотужніших музичних конкурсів світу за визнання та винагороду у сто тисяч доларів. А наразі команда живе у передконкурсному турне, в рамках якого вже відвідали Дніпропетровськ, Київ, Харків, Чернівці, Івано-Франківськ, Львів, Тернопіль, попереду ще лиш –  Хмельницький.

Львівський концерт, організаторами якого виступила команда «Сихів.Team» відбувся у підземеллях Львівської опери, у фестиваль-ресторації «Лівий берег». Харизматичний квартет з перших акордів дав зрозуміти, що знає простий, але дієвий рецепт успіху – слухати багато закордонної музики і брати від «фірми» тільки найкраще. У їхніх аранжуваннях прослуховується ціла низка «порад» таких «вчителів», як Muse, Radiohead, White snake із хард-роком 1970-х, трохи Земфіри… А як відомо, правильні аранжування – запорука ротацій і прихильності публіки. Потужний басист, імпульсивний барабанщик, гітарист, судячи з ритміки і лаконічності фразувань – відвертий поціновував творчості Тома Морелло, гітариста Rage Against The Machine і Audioslave та чудова вокалістка Катя впродовж вечора виплескували на львівського слухача увесь свій підрив… Віддихавшись після неодноразового виходу «на біс» фронтвумен гурту Катя Гапочка відповіла на кілька запитань.

Яким чином у твоєму житті з’явилася бандура і як це пов’язано з рок-музикою? Гапочка

Випадково. Мої батьки помилилися інструментом. Насправді, це мала бути домбра, хоча взагалі я хотіла грати на гітарі. Зараз мені подобається. Я пишу для бандури, граю свої речі на академконцертах. Важко бути родзинкою серед родзинок, але щось у цьому є. А гурт – це моя давня мрія. У мене було кілька команд у Хмельницькому. Починаючи з класу восьмого, згодом в училищі прикордонних військ. В Києві ж мені просто пощастило. Як то кажуть, коли дуже чогось прагнеш, то світ йде тобі на зустріч. У мене так і сталося. Я у Києві не знала нікого і нічого окрім викладача і консерваторії. Але досить скоро знайшла барабанщика, а згодом і решту складу команди, почали працювати…

Гуртові лише два роки, а за плечима вже чимало досягнень…

Нас четверо і ми всі прагнемо до однієї мети. Наче кожен займається чимось своїм, а водночас, б’ємо чотирма головами в одну точку. Через те і йде рух. Ще є везіння. Нам щастить на людей, які хочуть і мають можливість нас підтримати.

У твоїх піснях – тривожні куплети і хітові приспіви. Це твоя формула успішної пісні?

Я шукаю…Кожного разу пишеш пісню у іншій атмосфері, з іншим настроєм, іншою енергетикою. Іноді тому, що щемить у серці, а буває навпаки таке «АААААА!» і хочеться  летіти…  Іноді відчуваю присутність попсовості, іноді сама лякаюся від агресії свого ж року. І я не вмію зупинитися на одному стилі. Так я мислю. Хоча постійно прагну змінюватися. В подачі іноді мабуть присутня агресивність чи сум, експресивність. Але – це моя доля. Я мушу виходити і віддавати, мені нічого в собі тримати.

ГапочкаВи відзняли дебютне відео на пісню «Крила». Задоволена результатом?

Не те, щоб задоволена, але, як на дебют, то цілком пристойно. Ми намагалися цей кліп зняти майже рік. Були різні варіанти сценарію, тощо. А потім прийшли на студію і режисер каже – все буде отак і отак, крапка. Зрозуміли, що або знімаємо вже і зараз, або ніколи. Моє розуміння образу у кліпі таке: пісок – це плинність часу, плинність часу – це повсякденність, повсякденність – це рутина і багнюка, а я хочу іншого, я хочу летіти. І вкінці з’являється світло, на яке ми йдемо…

Як ти наважилася оголотися перед камерою?

Спершу категорично відмовилася, а потім передумала. Зрештою там же нічого не видно. Порнографії немає, сексу теж. Хоча, секс в житті мусить бути… (сміється).

Боротьба у національному фіналі «ГБОБ» важко далася?

За тиждень до «ГБОБу» ми ще вагалися чи треба нам цей конкурс узагалі, бо  і гроші витрачати, і час… А потім якось раптово написалася пісня «Камені», ми її зробили буквально за кілька днів і вирішили зіграти її на відборі. Я не очікувала що виберуть нас. Хоча слухаючи всі гурти на фіналі особливо нікого для себе і не виділяла. Єдине, що можу сказати, зрозуміла, що ми трохи закисли, а повинні ж рухатися далі. Не хочу зупинятися, бо зупинка – це пряма дорога в кабак і все. А у мене є своя планка і її не можна опускати.

З чим поїдете? Гапочка

Повеземо «Крила». Щодо другої пісні – триваємо у роздумах.

Що радять попередники – «Тол», «Атмасфера», «Танго Темпо»?

Нічого конкретного. Майже всі сказали, що рік на рік не приходиться. Буває, що доводиться змагатися з бріт-попом в основному, або ж навпаки приїжджає тільки фольк. Тут не вгадаєш…

  1. dovan коментує:

    не з попсітся люди :) музику Ви гарну робите, але женіть цього режисера в шию, кліп відстій! вибачте за таку категоричність.
    щасти Вам у Лондоні ;)
    до речі ми із Вами уже пересікались у тому ж Києві на відборі Djuice Music Drive .. гурт Копірайт :)

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!