Ганна Гончарук: Щоб свято казки, подароване раз, було з дітьми завжди

Коли нині більшість дітей-сиріт і з багатодітних сімей фактично кинуті напризволяще, виявляється не так і багато громадських структур, які намагаються допомогти тим, кому начебто в суворих реаліях не відведено місця під сонцем. Одна із них – Всеукраїнський союз жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України».

Сьогодні «Волинська правда» спілкується з Ганною Гончарук, яка очолює цю організацію на Волині.

Ганно Дмитрівно, Вашу організацію знають волиняни передовсім як структуру, завдяки якій дається «зелене світло» юним обдаруванням. Маю на увазі Всеукраїнський конкурс «Таланти багатодітної родини», який цього року відбувається вже всьоме.

Це – одна із невід’ємних складових діяльності Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України». Хоча наша мета масштабніша, адже намагаємося сприяти об’єднанню жінок у захисті своїх прав, розвитку громадянської свідомості та суспільної активності щодо становлення та виховання дітей…

Будь ласка, пригадайте історію становлення ВСЖТ.

Волинське відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць «За майбутнє України» організоване в грудні 2001 року. З цього часу я його й очолюю. А керівник Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць, зареєстрованого Міністерством юстиції 7 березня 2001 року, – Катерина Семенівна Самойлик, народний депутат, член КПУ. Її посада, згідно зі статутом ВСЖТ, – голова Вищої жіночої ради.

Даруйте, але, коли не помиляюся, про діяльність Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць повідомлялося в ЗМІ ще в дев’яностих роках уже минулого сторіччя.

Справді, ВСЖТ вже сімнадцять років. Адже фактично наша організація функціонує з 1993 року. Та ми її перереєстрували, оскільки на початковому етапі серед співзасновників були й соціалісти, які пізніше від’єдналися.

Відділення ВСЖТ, наскільки відомо, є в кожній області нашої країни. На Волині її структури – теж у всіх районах і чотирьох містах обласного підпорядкування?

На жаль, у нашій області поки що тільки вісім районних організацій. Вони об’єднують понад чотириста осіб. У центрі уваги Волинського відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць «За майбутнє дітей України» – долі дітей: сиріт, напівсиріт, із багатодітних родин. Це перш за все помітно за масовими заходами, які проводимо, – до 8 Березня, Дня матері, під час новорічних ранків (запрошуємо дітей із районів, вручаємо подарунки). Окрім того, ВСЖТ – ініціатор та організатор згадуваного на початку нашої розмови Всеукраїнського конкурсу «Таланти багатодітної родини». Перший проходив у Севастополі, згодом був у Хмельницькому, Залізному Порту на Херсонщині. Останнім часом фінал конкурсу (за підтримки Міністерства у справах сім’ї і молоді) проводимо у Міжнародному дитячому центрі «Артек». Міністерство виділяє нам путівки: частину – безкоштовно, частину – за 50, 30 і 20 відсотків вартості. Вища жіноча рада за підтримки Компартії вишукує кошти для того, щоб путівки (а це зараз 11 тисяч гривень для однієї особи! ) на цей конкурс були для дітей безкоштовними. Єдине, що мають зробити батьки – оплатити вартість квитків (туди й назад) до Артеку.

Як довго триває для волинських дітей це свято на березі Чорного моря?

У весняний період – 30 днів. Юні таланти змагаються у восьми номінаціях, це, зокрема, – вокал, патріотична пісня, художнє читання, музичне виконання, хореографія, оригінальний жанр, прикладне й образотворче мистецтво. У кожній з цих номінацій визначаються переможці, які мають нагоду виявити свій хист на конкурсі «Таланти багатодітної родини» в Артеку. Причому ніхто, крім нашої організації, не має права проводити його. Ми отримали свідоцтво про реєстрацію авторського права на цей конкурс. Якщо ж їдемо в літній період, то тривалість перебування в Міжнародному дитячому центрі – 20 днів. Так було торік, так буде й цього року.

Скільки дітей із Волині бере участь у конкурсі?

Раніше, бувало, по троє, семеро, згодом – дванадцять. А минулого року вже їздило вісімнадцять, а тепер – двадцять п’ять. Усі конкурсанти, які вибороли на Волині перше, друге, третє місця, їдуть в Артек. Цього року вони там будуть перебувати з 1-го по 21-ше червня. Вони візьмуть також участь в урочистостях з нагоди 85-річчя Артеку. Тоді ж відбудеться і завершальний концерт конкурсу «Таланти багатодітної родини». Причому нагороди є не тільки за перші-треті місця, а й заохочувальні призи. Минулого року представники Волині привезли сім призів. Попередньо ми вигравали комп’ютер, караоке, мобільні телефони…

В області маєте підтримку з боку владних структур?

Загалом, можна сказати, дружньо працюємо і з обласною адміністрацією, і з міською радою. Цього року нам безкоштовно надали можливість використовувати і Палац культури (народний дім «Просвіта»), і Палац учнівської молоді. На жаль, якщо говорити про конкурс «Таланти багатодітної родини», то ні минулого, ні цього року нам нічим не допомогло обласне управління у справах сім ’ї, молоді та спорту ОДА. Сказали, що немає коштів. Хоча управління рекомендувало районним відділам взяти участь у нашому конкурсі, який в області відбувався 20 лютого у Палаці учнівської молоді. Правда, все-таки не було представників Іванич і Ковеля.

Наскільки фахове журі на Волині?

Це висококваліфіковані, компетентні люди.

А поіменно.

Тоді – згідно зі списком. Гончарук Ганна Дмитрівна – голова. Члени журі: Белякова Ірина Валентинівна – учитель-філолог із гімназії №18, Соколова Галина Степанівна – художній керівник ансамблю «Радість», заслужений працівник культури, відмінник народної освіти, Каленюк Ольга Миколаївна – доцент кафедри образотворчого мистецтва Інституту мистецтв Волинського національного університету імені Лесі Українки, Михальчун Олена Юріївна – викладач відділу народних інструментів Волинського державного училища культури, Чуріна Ольга Григорівна – викладач вокалу та гри на бандурі

У конкурсі мають право брати участь лише представники багатодітних родин?

Згідно з умовами, – з багатодітних сімей, малозабезпечені, сироти і напівсироти. Але з цього року з’явилася ще одна категорія – сільська дитина. І це справедливо.

З цьогорічних двадцяти п’яти представників Волині, що змагатимуться й відпочиватимуть в Артеку, – і діти з поліських районів?

Звичайно. Скажімо, Антон Оласюк і Вікторія Губчик – з Любешівського району, Юлія Литвинець й Анастасія Тумік – зі Старовижівського, Вікторія Ягодинець – із Шацького… Визначальним фактором був не географічний, а творчий, що засвідчувало рішення журі. Казка, яка дарується дитині в Артеку, буває тільки один раз. Вдруге, згідно з умовами конкурсу, вона вже не може їхати. Назавжди в пам’яті залишаються екскурсії, походи, ігри… не кажу вже про надзвичайно якісне чотири – і п’ятиразове харчування. Зрозумійте, нас цікавлять передовсім діти, а не їхні політичні, ідеологічні уподобання – чи вони «біло-сердечні», чи «біло-голубі», «червоні», «чорні», «помаранчеві».

Можливості наяву побувати в казці, відчути себе потрібними суспільству, країні мають, на жаль, будьмо відверті, лише поодинокі діти. Я не веду мову про показові будинки сімейного типу.

Це справді дуже болюча проблема. Схоже, ми ще й не повністю усвідомлюємо її наслідки. Діти при живих батьках часто залишаються сиротами. Батьки – на заробітках за кордоном, і дід і бабуся не завжди можуть дати раду двом чи трьом залишеним діткам. Коли ми відвідуємо таких дітей, не можна навіть приховати сліз. Так було і в Любешові – чотирьох діток виховувала бабуся, а мама була на заробітках у Білорусі. Подивіться на ці фотографії у журналі «Україна багатодітна: небайдужий погляд», який ми випускаємо: діти брудні, запущені…

Сироти при живих батьках?

І таких сотні, тисячі. І не тільки в поліських районах.

Я чув нарікання освітян Луцького району, що нині проблема сирітства ще відчутніша, ніж навіть у повоєнні роки. Формально зараз діти мають батьків, але, оскільки ті працюють за кордоном, нерідко залишені самі на себе, напризволяще.

Ми намагаємося в міру своїх можливостей допомагати такій категорії дітей. Наша Вища жіноча рада для студентів із багатодітних сімей надає щомісячні стипендії. Таких на Волині семеро. Хай невелика сума (100 гривень), однак ці кошти їм украй необхідні.

Ганно Дмитрівно, вибачте за це запитання, однак не можу його оминути. Коли байдужість стала неписаним обов’язковим правилом сучасного суспільства, що спонукало Вас особисто взяти на свої плечі тягар піклування про тих, кого фактично – за незначним винятком – забуває держава?

Я не можу бути небайдужою до таких дітей. Чому? Тому що сама виросла сиротою. Але справа навіть не в тому. Свій шлях, не маючи за спиною нічого, окрім десяти класів, я розпочала з відділу пропаганди й агітації обкому комсомолу, де пропрацювала 9 років. Відтоді я по-справжньому відчула своє покликання – допомагати молоді, дітям. Працюю на громадських засадах. І не уявляю себе без цієї праці, не можу дозволити собі залишити її. Це – мій моральний стимул, це – складова мого щастя. Скільки в мене радості, коли бачу, як у дитини світяться очі… Тоді кращого задоволення й не треба.

Спасибі Вам. І за таку невдячну (ні, даруйте, таки вдячну!) працю та чесне, відверте слово.

На фото: Ганна Гончарук – голова Волинського відділення Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць «За майбутнє України»; щасливі миттєвості творчих перемог юних талановитих волинян із багатодітних родин.

Спілкувався Віктор ВЕРБИЧ

Волинська правда

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!