Інтерв’ю з головою ВОМГО “Орел” Сергієм Левченко

На жаль, наша держава все частіше і частіше розривається між своїми мешканцями… одні тягнуть її наліво, а інші – направо. Шановні, вона – негумова, вже по-троху починає тріщати. Тому я відшукала людину, яка ходить з нитками і намагається зшивати розірвані краї нашої Батьківщини… Левченко Сергій Валерійович – голова Волинської обласної молодіжної громадської організації «Орел».

Розкажіть,будь ласка, про Вашу громадську організацію «Орел».

Волинська громадська організація «Орел» займається історко-патріотичним вихованням молоді, відтворенням історичного побуту та подій, які пов’язані з героїчним минулим нашої Волинської області. Тобто, починаючи із історії середньовіччя і закінчуючи другою світовою війною. На жаль, на демонстрацію афганської реконструкції на разі коштів не маємо.

Зараз ми готуємося до 95-ї річниці Брусиловського прориву, яка відбудеться наступного року. Окрім того, ми ходимо в походи, їздимо в інші області, де приймаємо участь у реконструкторських іграх. Їздили за каденції попереднього президента на Крути, були запрошені на історичне відтворення.

Ви згадали про поїздки, чи часто вашій організації вдається виїжджати за межі Волині?

За межі Волині? Тільки тоді коли запрошують або самі напрошуємось. Найчастіше ­­– це військово-патріотичні ігри, реконструкції якихось подій, наприклад, лицарський плацдарм, Сипун Грач, І і ІІ світова війни. Нещодавно наша громадська організація подала проект під назвою «Варта пам’яті» в Управління у справах сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації. Також нашу роботу підтримуюють відділи молоді та спорту в районах У квітні вдалося провести захід  ще в 3-х районах: Володимир-Волинському, Маневицькому і Турійському. Суть цього проекту полягає у вшануванні пам’яті загиблих ветеранів Другої Світової війни, які полягли на теренах Волинської області. Відповідно виїжджаємо в ті райони, урочисто покладаємо квіти, влаштовуємо мітинги, після цього проводимо історико-патріотичні уроки в школах: пояснюємо дітям, що в нас дуже багата і різностороння історія від давніших часів і до сьогодення. Тому потрібно реконструювати тих людей, які боронили свою землю. За роки діяльності провели три турніри, три фестивалі середньовічної реконструкції «Меч Луцького замку». Цього року 18 квітня організували фестиваль «Майстер Середньовіччя». Робота ведеться……

Як молодь ставиться до заходів, які ви проводите?

Самі розумієте, що молодь на те і є молодь, аби бути різноплановою: позитивною чи негативною. Мені здається, що після того, як ми взялися за цю справу народ почав налаштовуватися на патріотизм. Наша місія донести інформацію до людей, а як вони її будуть сприймати – це особиста справа кожного. Наприклад, лінія Мажино у Франції повністю відреставрована, держава заробляє на цьому кошти. Молодь знає, куди йти: не в якийсь краєзнавчий музей, де зберігається декілька експонатів, а виїжджає на місця історичних боїв. Таким чином молоде покоління виховується.

Хто підтримує вашу діяльності? На кого ви можете покладатися?

Богу дякувати, останні три роки ми плідно співпрацюємо з  міською владою. Шиба Богдан Павлович допомагає, але основна підтримка йде від Пархомюка Анатолія Івановича, тому що у нас із ним тісніший контакт… Богдан Павлович – зайнята людина, Анатолій Іванович теж зайнятий. Але фактично у більшості випадків ми співпрацюємо із Міською радою в його обличчі. Обласній державній адміністрації дуже дякую, за підтримку нашого проекту, особливо Вербичу Юрію Григоровичу. Ось так. Жодна політична сила нас не підтримує, ми цього й не прагнемо. Хочу зазначити, що ми не театральна студія, яку наймають і за це платять гроші. Ні, ми такі ж самі люди, жителі міста Луцька, Волинської обл., України і хочемо зробити для наших краян свято. Розумієте, вийти в радянські формі – це не «бутафорщина»! Коли ви дивитесь якийсь лицарський турнір чи історичний фільм, вам хочеться доторкнутися до цієї історії, відчути її на дотик, потримати зброю в руках, сфотографуватись із Віллісом (прим. – військовий автомобіль часів ІІ світової війни). Що стосується грошей, то ми їх збираємо не для себе, бо в організації усі люди – працюючі і свої сім’ї можемо утримувати, все це робиться для громадян міста Луцька.

Чому Ви надаєте перевагу: витраті коштів на організацію помпезних, урочистих маршів чи їх використанню безпосередньо на потреби ветеранів?

І те, і те – корисне! Одна справа, коли ветеранам заносять пайки, а потім про них забувають, а зовсім інша – побачити, як це свято відзначають на державному рівні, тоді відразу ж піднімається патріотичний дух, гордість. Ветерани цього року дуже добре підтримуються з боку держави і відповідно, хочеться бачити молодих парубків і дівчат, які переймають цю традицію. Це – своєрідне зернятко, яке падає в душу і дає свої паростки.

Як Ваша організація буде долучитися до відзначення Дня Перемоги цього року?

Ми будемо марширувати в колоні, супроводжуватимемо ветеранів, які їхатимуть у Віллісі, також будемо йти до вічного вогню в почесній варті, відбудеться покладання лампади до стелли героя Радянського Союзу, що на вулиці Шопена. Маю надію, що все вдасться.

Зю Побережнюк

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!