Ігор Коцан: Якщо ми в найкоротший термін не відновимо потенціал нашої науки, то Україна як цивілізована держава не відбудеться

А потенціал то потроху-помалу тікає за кордон. І ніхто його не затримує. Порівняно з іншими гуманітарними галузями держава непогано, як для нинішніх часів, фінансує освіту, але не науку. Потенціалу, який залишається, доводиться діяти за принципом прислів’я про потопаючих… Розмову з ректором Волинського національного університету імені Лесі Українки починаємо з оптимістичної ювілейної теми. 19 травня найстаріший виш нашого краю відзначатиме 70 років із часу свого заснування. Це перший ювілей університету за 5 років ректорства Ігоря Коцана.

Ігоре Ярославовичу, як святкуватиме університет цю дату? Криза впливатиме на масштаби?

Незважаючи на кризу, будемо відзначати цю дату. Програма урочистостей є на нашому сайті (http://www.vnu.edu.ua ). Хочемо підбити підсумки роботи, розказати, що зробили, і накреслити нові пріоритети нашого університету.

В чому полягатимуть ці пріоритети?

Раніше ми взяли собі за пріоритет такі напрямки як Шацький національний природний парк, Лесезнавство та транскордонне співробітництво. Я вважаю, що університет успішно справляється з наміченими завданнями по цих трьох напрямках. Ми писали стратегічний план розвитку на 2005-2010 роки і його виконали. Тепер потрібно реалізовувати новий. Але зараз плануємо стратегію до 2020 року.

Ми озвучимо це на святкуванні. Хочемо працювати так, щоб кожен рік був присвячений якомусь одному пріоритету, і весь університет працював на нього. В 2011 році ми будемо відзначати 140 років з дня народження Лесі Українки і 100 років «Лісовій пісні». В Україні буде оголошено Рік Лесі Українки. В 2011 наш університет також буде працювати на цей пріоритет. Потім у нас буде рік міжнародного співробітництва. Ми хочемо, щоб кожен викладач вивчив одну з іноземних мов. Це буде в 2012 році. Ми розробимо спеціальні програми. Від цієї програми ніхто не втече, якщо хотітиме працювати в нашому університеті.

Взагалі ж маємо плани створити оптимальну модель інтеграції університетської науки, бізнесу і влади через впровадження на практиці сучасних інноваційних програм. Серед наших пріоритетів буде націленість на перспективні технології, які розробляються в університеті внаслідок аналізу ринкових і соціальних тенденцій та їх фінансова підтримка. Плануємо розпочати практику стипендіальних та конкурсних програм з метою підвищення інформаційно-комунікаційної кваліфікації студентів і випускників та створення в майбутньому інформаційно-комунікаційної інфраструктури. Будемо сприяти розвитку автономії університету, більшої відкритості до інвестицій .

Хто з відомих людей приїде на святкування 70-річчя? Скажімо,чи буде там Віктор Ющенко та Микола Жулинський, які мають почесні звання від вашого вишу?

Почесних докторів та професорів університету ми запрошуємо в першу чергу. Запрошуємо також всіх відомих випускників, які з нами підтримують зв’язок. Ми також надіслали запрошення в адміністрацію Президента, в Кабінет Міністрів, у Верховну Раду і чекаємо високих гостей. Можливо, до нас приїде Володимир Литвин. Окрім того, ми запросили керівництво облради, облдержадміністрації та Луцької міськради. Але, насамперед, це – свято для студентів та викладачів.

В середині травня в Україні відзначається День науки. Всі говорять про те, що наука в нашій державі погано фінансується. Скажіть, будь ласка, на що конкретно ви би хотіли фінансової підтримки держави, і які суспільство мало би з цього результати?

Зараз розглядається в парламенті новий проект Закону «Про вищу освіту». Там враховано багато питань. Якщо університет не займається науковою діяльністю, то він не має права так себе називати. Але в нас так закладено, що є академічна наука і університетська наука. Університетська наука фінансується тільки за статтею навчання та освіта студентів. На наукову діяльність університет не отримує ніяких коштів. З державного бюджету фінансуються науково-дослідні інститути. Хотілося б, щоб і університети окремим рядком отримували кошти з держбюджету на розвиток науки. Для чого це треба? Та всі європейські університети мають подвійний бюджет. Фінансування на освіту студентів і розвиток науки. А, по-друге, із науки вони отримують більше коштів, ніж державного бюджету. Держава дає кошти на обладнання, на якому потім здійснюються дослідження потрібні для бізнесу. В Європі прийнято, що кожне підприємство має свій міні-цех в університеті, де готуються фахівці для виробництва. Бюджет одного австрійського університету – 30 мільйонів євро в рік, а заробляє він 50 мільйонів на дослідженнях і замовленнях. Ми повинні вийти на такий рівень. Але дослідження замовляють тому, хто має наукове обладнання. Держава повинна зрозуміти, що гривня вкладена в науку принесе більше прибутку, ніж в іншій галузі. Сьогодні ми намагаємося популяризувати науку.

В тому числі через Фестиваль науки? Що це таке?

В історії нашої країни такий захід відбувся вперше в 2007 році. В цьому році ми також приєдналися. Попередньо вивчали досвід країн, де відбувалося подібне. Батьківщина фестивалів науки – Великобританія, а вслід за нею почали проводити інші країни. Мета фестивалю – привернути увагу суспільства до досягнень науки , показати, що саме наука є найбільш потужним рушієм прогресу в економіці. За кордоном головними спонсорами таких фестивалів є бізнес, який шукає там наукові ідеї, щоб потім втілити їх у виробництво, використовує фестиваль як рекламу. У нас, на жаль, справи йдуть інакше. Ми проводили цей захід за свої кошти і 30 тисяч гривень виділено було з обласного бюджету. Якщо ми в найкоротший термін не відновимо потенціал нашої науки, то Україна як цивілізована держава не відбудеться.

Нещодавно голова облради Анатолій Грицюк сказав, що вважає позитивним результатом діяльності депутатського корпусу нинішньої каденції програми, підписані з двома національними університетами. Ви задоволені виконанням цих програм?

Я, як молодий депутат, раніше думав, що до прийняття рішень з економічних, соціальних, екологічних, наукових та культурних питань можна підходити, виходячи з позицій наукових обґрунтувань. Але, на жаль, в нас кожен займається своїм. Якби кожен на своєму місці надто добре робив свою справу, то ми мали б багато вільних вакансій… Ми працюємо над деякими рішеннями спільно, але переважна більшість проектів готується розробниками в закритому режимі. Я, як депутат, не завжди встигаю вивчити всі питання, які виносяться на сесію.

А хто Вам забороняє в них розібратися?

В мене нема для цього часу. Але ще раз повторюю, розробники проектів рішень могли б активніше консультуватися з науковцями. Є люди, які десятки років досліджують теми, які стосуються екології чи сільського господарства, до прикладу. А то слухаються питання про заповідники чи заказники, а в нас над цим працюють цілі кафедри.

Зараз на рівні науковців України та Білорусі триває заочна дискусія щодо наслідків від розробки Хотиславського крейдяного родовища та впливу на навколишнє природне середовище Волині, в тому числі Шацьких озер. Чи долучається ВНУ до цієї теми?

Четверо наших професорів взяли участь в громадських слуханнях, які відбулися по цій темі в лютому. Вони підготували наукові доповіді і з ними виступили.

Чи може університет, враховуючи свої наукові зв’язки, залучити до вирішення проблеми, яка існує міжнародні структури?

Гарна пропозиція. Ми залучимо німецьких вчених до досліджень.

Відомо, що ВНУ зараз активно займається проектом створення ботанічного саду на Волині спільно з німецькими фахівцями. Що це за проект?

В нас вже одна зустріч відбулася. На жаль, не прийшов ніхто із влади, хоча запрошували всіх. Через два тижні приїде група німецьких викладачів та студентів. Вони писатимуть магістерські роботи по ботанічному саду, а потім ці напрацювання будуть проаналізовані і буде підготовлено найновішу європейську концепцію будівництва ботанічного саду. Цей проект ми будемо мати безкоштовно. До слова, якби ми замовили подібне в Україні, то потратили б від 500 тисяч гривень. Університет, який взявся за цю справу, професійно займається ландшафтним плануванням і має замовлення з усієї Європи. Коли проект буде готовий, ми будемо шукати гроші, щоб його реалізувати. Працюватимемо над тим, щоб залучити кошти з фондів ЄС. Аналогів цього проекту поки в Україні немає.

Відомо, що збираєтесь реалізовувати ще один амбітний українсько-німецький проект «Розвиток секторальної туристичної концепції для Шацького національного парку». В чому полягатиме його реалізація?

Цей проект отримав високу оцінку на презентації. Але презентація – не завершення проекту, а є його проміжним етапом. Зараз ми готуємо документи на інвестиції. На базі Шацького національного парку будуть зроблені рекреаційні зони та туристичні маршрути для того, щоб зробити цю місцевість привабливою для туристів. Ми хочемо, щоб Шацький національний природний парк став європейським за стандартами. Сьогодні ж там – повний бардак.

Запропонована концепція є концепцією довготривалого природного туризму. Вона розглядає переваги та недоліки регіону, окреслює перспективи його розвитку. Значний акцент у проекті, в першу чергу зроблено на інформаційному забезпеченні туристичної діяльності на досліджуваній території, а також на розробці. Відповідно до домовленостей німецькі колеги та студенти працювали над загальною концепцією, а українські – працювали над її деталізацією і розробкою невеликих більш конкретних мініпроектів. Так, німецькі науковці виділили найпривабливіші території, на яких доцільно розвивати туристичну інфраструктуру, створювати умови для відпочинку. Українські студенти та науковці провели опитування рекреантів, виявили сильні та слабкі сторони відпочинку на цій території, встановили, що серед усіх відпочиваючих доцільно виділити три категорії: молодь, сімейний відпочинок та відпочинок старших людей. Для кожної з цих категорій відпочиваючих розроблені конкретні комплекти пропозицій щодо відпочинку, зібрана і систематизована інформація про територію Шацького парку, створено путівник Шацького національного парку, розроблені рекомендації зі створення інформаційного центру на базі «Гарт» університету та розроблено довідник цього центру. Студенти розробили новий пізнавально-оздоровчий маршрут, видали друком путівник цього маршруту.

Українські та німецькі науковці погодились, що проект має реальні перспективи для того, щоб реалізувати ті ідеї, що висловлені у концепції. У цьому мають бути зацікавлені всі – науковці, влада, жителі досліджуваного регіону та громадськість.

Ви – депутат обласної ради, а, отже, й політик. Тому без політики в цьому діалозі, ніяк не обійдеться. Однією з найактивніших дискусій в Україні після зміни політичної влади була тема призначення міністром освіти і науки Дмитра Табачника. Я припускаю, що Ви, обіймаючи посаду ректора та посилаючись на толерантність, не захочете коментувати цього призначення. Але пропоную все ж відповісти на питання, які виникали в ході дискусії і стосуються безпосередньо освіти і науки. Перша теза була така: Табачник змінить правила вступної кампанії до вишів – скасує тести і поверне вступні іспити. Казали багато ректорів почали задоволено потирати руки…

Нема ж ніяких змін. Міністр підтримує тести. Я їх підтримую на 200%. Тести проводяться в усіх країнах Європи. Їх недоречно відміняти і у нас. Цього ніхто не зробить: ні Табачник, ні президент Янукович. Але треба подумати, як ці тести зробити якісними і доступними для всіх дітей, щоб уникнути негативних коментарів.

Другий дискусійний момент, який виник після призначення Табачника і окремих висловлювань віце-прем’єр-міністра Володимира Семиноженка – це запровадження болонської системи навчання. Ваша точка зору з цього приводу.

Мені здається, що Володимир Семиноженко чітко знає, що повинні бути єдині стандарти освіти в Європі. Кожна країна зацікавлена, щоб чим більше талановитих дітей навчалися в університетах. Ми повинні робити все для того, щоб так було і в нас. В Німеччині будь-яка дитина з середньою освітою має право вступити до університету, але там знають, якщо через півроку ти не здасиш сесію, то не будеш навчатися. Якщо в нас таке запровадити, то батьки будуть розказувати, що до дітей ставлення упереджене, що дитина все знає, а її неправильно оцінюють. А в Європі спрацьовує правило «професор завжди правий». В нас, на жаль, не так.

На жаль, в нас є явища, які Європі притаманні скоріше як винятки з правил. Я маю на увазі хабарництво…

Щоб його позбутися, треба відмінити заочну форму навчання. І все. Студенти нічого не знають і платять кошти, щоб здати екзамен. Такого немає на стаціонарі. Заочники ж платять гроші, а потім наговорюють на викладачів, в результаті порушуються кримінальні справи. Викладачі ж – це люди. Не секрет, що зарплата в них не висока. Ніде в Європі немає такого навчання як заочне. Навчаються або на дистанційній, або на денній формі навчання. І в Європі ніхто не пропонує 100 євро на екзамені, бо там викладач скаже: «А що мені не вистачає 100 євро для життя?»

І ще одне питання щодо міністра Табачника. Його називають українофобом через відомі висловлювання щодо української історії. Він їх озвучував ще не будучи міністром. Але чи має моральне право людина з такими поглядами бути міністром освіти і науки?

Міністр освіти і науки не займається історією. Політичні погляди не мають жодного стосунку до його діяльності як міністра.

Зараз активно обговорюється тема, що підручники з історії можуть бути написані спільно з російськими фахівцями. Ця робота буде здійснюватися об’єктивно?

Це тема дискусійна. Я думаю, що спільно ніхто нічого писати не буде. Але, варто враховувати те, що ми мали періоди спільної історії. Тут має бути знайдено консенсус, а не протистояння. Історики, а не політики повинні виконувати цю роботу.

Як Ви вважаєте українські та російські історики можуть знайти консенсус у висвітленні подій Другої світової війни, які відбувалися в Україні?

Нічого вже не зміниш. Все відбулося. Потрібно зібрати історичні факти і об’єктивно їх назвати.

Ігоре Ярославовичу, у свій час ви заявляли, що прийшли в облраду для того, щоб відстоювати інтереси університету.

Так і є.

Але, разом з тим, ви стали членом новоствореної депутатської групи «Волинська ініціатива». Чим ви будете в ній займатися, якщо не політикою?

уду виконувати рішення обласної ради та обласної адміністрації. Я очолюю державну установу – національний університет. Якщо я не згоден з головою облдержадміністрації( а саме він очолює цю групу), я повинен піти з цієї посади.

А без членства в цій групі ви не виконували рішень ради та адміністрації?

Виконував. Але, коли голова ОДА запропонував вступити в цю групу, я не відмовився.

Є таке припущення, і воно обговорюється особливо активно журналістами та політиками, що з «Волинської ініціативи» може розпочатися процес відставки голови облради. Якщо це виявиться правдою, то чи проголосує Ігор Коцан проти Анатолія Грицюка?

Я не думав над цим. Взагалі-то Борис Петрович (Клімчук – голова ОДА –«ВП») нам сказав, що кожен має право на свою думку. Тема відставки голови облради в нас не піднімалася. Ми об’єдналися задля вирішення проблем економіки, соціальної сфери, науки та культури. При чому тут відставка голови облради?

Хто є більшим керівником для вас в обласній раді Борис Клімчук, в чию групу ви вступили, чи Сергій Слабенко, який керує фракцією тієї політичної сили, по списках якої ви пройшли до обласної ради?

Я пройшов за списком «Нашої України», а не фракції Слабенка. Я не належу до жодної політичної сили.

А «Єдиний центр»?

Я – позапартійний. Політичних рішень не підтримуватиму. Я став депутатом не тому, що – політик, а тому, що я – ректор. Зрозумійте це. Я працюю для університету і робитиму все для того, щоб покращився рівень життя в області.

Чого хотілося б досягти ректору університету у переддень святкування ювілею?

Хочеться не втрачати темпів розвитку університету. Хочеться рухатися вперед. Всі повинні працювати на університет. Формула успіху: 99 поразок і одна перемога. Кожна людина має свою віру. Коли ти віриш в Бога, а його немає, то нічого не втрачаєш. Коли не віриш в Бога, а він є – то втрачаєш все. Бажаю віри в себе, досягнення результатів та здійснення мрій. На гербі нашого університету написано латиною «Scіentia vіnces», що означає «Наукою переможеш». Вірю, що це буде нашим гаслом на довгі роки.

Розмовляла Оксана ЛУКАШУК
  1. dovan коментує:

    питання про політику не доречні .. таке враження, що автор статті хотів допекти такими питаннями Ігореві Ярославовичу. Взагальоному інтерв’ю досить цікаве, дякую за роботу!

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!