Сергій Гнатюк: “Конкурентів у Копірайта немає навіть в світі”

Для того, щоб взяти інтерв’ю у соліста гурту “Копірайт” Сергія Гнатюка ми приперлися о дев’ятій вечора до нього на роботу. Де, в звуконепроникній кімнаті, почали чіплятися до нього з запитаннями про музику, культуру, короткошерстих істот, “Крихітку” і любов до Батьківщини.

Ким був Сергійко Гнатюк? Хуліганом-розбишакою чи маленьким ботанчиком?

Ботанчиком. До того ж його всі ображали, починаючи з дитячого садка.

І що ж привело того хлопчика в світ музики?

Нещастя.

А нещастя якесь конкретне чи абстрактне?

І конкретне, і загальне. Взагалі, я – меланхолік. І, в принципі, я кайфую від того. Мені так добре.

Як би Ви оцінили стан сучасної музичної волинської сцени?

У розумінні потенціалу – мегавелика кількість талановитих людей. А в тому що робиться,  то, якщо чесно, дуже провінційно це все виглядає, але в цьому вина не музикантів, а системи в принципі, тому що підтримки не тільки музики, а й культури взагалі, я в Україні не бачу.

Якщо держава або приватні особи почнуть вкладати кошти в культуру, в музику – то це буде сприяти їх розвитку?

На моє переконання, цим має займатися суто держава. Тільки вона. І жорстко контролювати.

А які рамки культури мають бути в твоєму розумінні?

Починати треба з того, що в нас є в ротації. Я впевнений, що в Європі серед білого дня нема в ефірі пісні «атсасні мнє в новий год» і тому подібне. І це не смішно, бо діти виростають обмежені, слухають всяку фігню і їх це пре. Це – дуже серйозна штука. Тому що коли по М1 випадково показують «Depech Mode», то 80% аудиторії просто не розуміє, що це робиться і перемикає канал.

Скажи, будь ласка, чи є якісь конкуренти в Копірайта на Волині?

Я думаю, що конкурентів немає навіть в світі. Інколи в мені прокидається відчуття конкуренції. Але я відвертий сам із собою і відразу гашу в собі цей вогонь. Бо розумію, що це музика і в ній не може бути конкуренції. Ти отримуєш рівно стільки, на скільки заслуговуєш. Якщо виходить Сергій «Колос» і співає таку пісню, що в мене особисто по спині мурашки бігають, то яка конкуренція? Це – талановита людина.

Багато український музикантів виїжджають за кордон, де їх творчість здобуває більшу популярність, ніж на Батьківщині. Чи не виникне в тебе таке ж бажання, якщо «Копірайт» не знайде своєї масової аудиторії?

Я думаю, що гурт «Копірайт» надто етнічно пов’язаний з Україною в плані своєї творчості. І я не знаю англійської мови настільки досконало, щоб писати щось. Навіть якщо буду її знати, я не сприймаю творчість, прозу, пісні  іноземною мовою в повній мірі. І не уявляю як їх можна писати. І тим більше я не уявляю, що я можу розказати людям з іншої країни.

Що тебе надихає на написання чергових хітів гурту «Копірайт»? Де ти знаходиш в собі сили для творчості?

Ну так склалося, що в моєму житті постійно відбуваються якісь події. Якщо раніше було багато ліричних композицій. Майже всі вони записані більш як два роки назад, це було нерозділене велике нещасне кохання, я б сказав, що в своїх піснях був схожий чимось на «Крихітку». Якось по жіночому це все переживав. Але зараз теми стали більш соціальними. Я просто дивлюся на цей світ і у ньому все так непрекрасно.

До речі, вчора в Луцьку виступала «Крихітка». Чи ти був на концерті?

Я, на жаль, не зміг бути ввечері в Луцьку. Підтримував її всім серцем. Побажав їй успіху в Твітері. Взагалі, мене дуже вразила ця людина. Вона їде на концерт в 10 годині ранку, сидить з ноутбуком і пише: «Я зараз подивлюсь наскільки лучани спритні. Квиток на мій концерт захований в такій то крамниці, в такій то книжці, на такій сторінці». Це дуже приємно, що є такі от люди для яких гонорар – це не основна мета.

На концерт «Крихітки» прийшло мало людей. Зал був заповнений на половину. Як вважаєш чому так сталося? Це якась неадекватність волинської молоді?

Можна шукати причини в менеджменті. Піар недостатній та інше. Але насправді проблема в тому, що «Крихітка» – не попса.

В сучасному суспільстві існує стереотип щодо чоловіків як істот «короткошерстих». Чи не виникали в тебе конфлікти з оточуючими через твоє довге волосся?

В 15-16 років я був схожий на «нормального пацанчика» і мене ніхто «не трогав». А зараз серед моїх друзів таких людей з стереотипами щодо «короткошерстних» немає. Є друзі короткострижені, але світогляд в них не короткострижений.

Тобто вже з віком розмір волосся нічого не означає?

Мені так зручно. Якщо вдаватися в деталі я вам по секрету скажу, що в мене рідке волосся і коли його багато це менш помітно.

На завершення хочемо попросити побажати щось для читачів твого інтерв’ю?

Небайдужості та чесності з самим собою. Не купувати лайна в яскравій обкладинці.

Tolik

  1. Оглядач коментує:

    Шановні писаки, як ви можете дозволяти писати на кшталт ДУРНИМИ ЗАПИТАННЯМИ про БАТЬКІВЩИНУ? Ваше партійне і “Нацальянсівське” керівництво про це знає? Хоч трохи думайте, що пишете – а то рівень нижче плінтуса

  2. partuzanu коментує:

    дякую. виправив

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!