Віталій Кварцяний: “Ми зробимо все, аби почалася нова ера “Волині”

Можна не сумніватися, що з поверненням «Волині» в елітний дивізіон суперництво в ньому стане ще цікавішим. Адже лучанам не звикати бути грозою авторитетів, свого часу вони заставляли капітулювати навіть грандів – київське «Динамо» і донецький «Шахтар». Додайте сюди харизматичність їхнього багаторічного керманича – Віталія Кварцяного…

– Звичайно, прикро, що не вдалося повернутися в клас сильних з першого місця, – зізнається головний тренер «Волині». – Не виключено, що надто багато сил у нас, на відміну від переможця, «Севастополя», відібрав розіграш Кубка країни, де ми вели боротьбу на два фронти. Але що поробиш, вже дуже хотілося повторити подвиг львівських «Карпат», які в 1969 році, виступаючи в першій лізі, завоювали Кубок Союзу…

– Та все ж давайте будемо чесні перед уболівальниками – про повернення в еліту ви заговорили лише після початку весняної частини сезону, а до цього йшлося лише про кубкові баталії. Виходить, що якби «Волинь» таки завоювала Кубок, то завдання підвищення в класі не стояло б?

– Зараз складно сказати, як би розверталися події, якби ми пробилися у фінал і зустрілися там з «Шахтарем», що стартує в Лізі чемпіонів. Бо, чого приховувати, всі ми мріяли про Лігу Європи! І будь в строю Кінаш, Карковський, Бамба, думаю, принаймні, «Таврію» в півфіналі ми б пройшли. Але все вийшло по-іншому. Хоча в будь-якому разі до прогнозованого нами рандеву з «Шахтарем» справа не дійшла б, бо гірники поступилися своїм землякам-«металургам». Загалом, після припинення кубкового походу нам довелося терміново вносити корективи і надолужувати згаяне в першості. І я радий, що хоча песимістів, які віддавали перевагу «Львову», «Сталі» і «Олександрії», вистачало, мої підопічні добилися бажаного і якоюсь мірою реабілітувалися за відносну невдачу в розіграші Кубка…

– Проте на післяматчевих прес-конференціях вашим футболістам часто діставалося від вас на горіхи…

– Знаєте, все одно вони для мене найкращі! А моя критика – це від бажання, аби вони швидше вийшли на той рівень, який повинні демонструвати. Узяти того ж Кінаша. Повірте, це дуже талановитий виконавець, але готовий знайти купу причин, аби берегти себе на тренуваннях і в грі. Як же не ставити його на місце, не учити жити, адже за потенціалом це гравець національної збірної України! Або візьміть наш бразильський легіон. Не знаю, що за розумник запустив інформацію, мовляв, латиноамериканцям для адаптації в Україні потрібно один-два роки. Я їм говорю, що вони зобов’язані бути готові по максимуму не завтра-післязавтра, а ще вчора. Інакше діалогу у нас з ними не вийде…

– А кому, якщо не секрет, при розборі польотів діставалося менше всього?

– Воротареві Ндоє, який, пригадаєте мої слова, обов’язково виступатиме в іменитому зарубіжному клубі, захисникові Сімініну і нападаючому Майкону.

– Однією з ваших характерних рис є швидка заміна футболістів, гра яких вас не влаштовує. Але ж бували випадки, коли через декілька хвилин ви прибирали з поля і того, хто вийшов на заміну. На вашу думку, це йде на користь гравцям, і команді в цілому?

– Ви переживаєте, чи не позначається це на психологічному стані виконавців? Навпаки. Проаналізувавши свої помилки, вони повинні ставати лише сильнішими! Пригадується, свого часу я вже на 5-ій хвилині міняв лідера «Волині» Раденка, на 13-ій – ще одного провідного футболіста – Федецького, а незабаром доходила черга і до Дикого, і нічого страшного – команда від таких повчань по ходу лише вигравала. І, аналізуючи ситуацію в минулому сезоні, потрібно визнати, що заміни частенько йшли на користь…

– Проте впадало в очі, що на відміну від попередніх років, цього разу ви мало експериментували, практично не довіряючи молодим?

– По-перше, нам було не до експериментів, адже кожне очко було на вагу золота. А по-друге, не було особливої необхідності перевіряти молодь, оскільки наш лімітник, який за віком повинен знаходитися на полі в кожному матчі і так є основним гравцем. Я маю на увазі форварда Павлова.

– Ви вже багато років робите ставку на гренадерів. Не збираєтеся змінювати традицію?

– Ні. Я є прибічником атлетичного футболу, який частенько приносив «Волині» відчутні дивіденди. Пригадується, свого часу в зоряному складі лучан, з яким в Україні рахувалися всі, виконували соло високорослі Папа Гуйє, Омоко, Сачко, Круніч, Ряхн. Сподіваюся, що і в «Волині» нинішнього зразка, де теж вистачає гренадерів, кращі поєдинки ще попереду. Хоча для цього нам ще потрібно вдосконалити гру як внизу, так і на другому поверсі…

– За ваш клуб завжди виступало багато легіонерів. Проте раніше це були переважно представники балканських і африканських країн, а зараз – бразильці…

– Це збіг обставин. Просто останнім часом частіше попадаються талановиті виконавці саме з Латинської Америки. Проте в новому сезоні ті ж серби у нас обов’язково будуть. І ніхто з них раніше в Україні не грав…

– Якось в бесіді зі мною ви сказали, що «Волинь» ніколи не буде, образно кажучи, ліфтером, курсуючи з елітного дивізіону в першу лігу і у зворотному напрямку…

– Я і зараз готовий підписатися під цими словами. Більш того, президент нашого клубу Василь Столяр докладає максимум зусиль, аби вже найближчим часом наші фінансові можливості стали значно вищими. А оскільки наш бос слів на вітер не кидає, то я переконаний, що так і буде. І тоді ми зробимо все, аби почалася нова ера «Волині». Та й інакше, навіщо було повертатися в еліту?

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!