Олександр Курилюк: Зараз не час для ідеологічних дискусій. Треба розвивати економіку

Після перезавантаження виконавчої влади на місцях після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича не було особливих сумнів щодо того, що у керівній ланці працюватимуть регіонали. Власне, за цією квотою у команді нового-старого волинського губернатора з’явився заступник голови обласної організації Партії регіонів Олександр Курилюк. Йому доручили опікуватися гуманітарною сферою.

Олександре Івановичу, чи вистачає того досвіду, який вдалося раніше здобути на державній службі для посади заступника голови облдержадміністрації?

Я вважаю себе фаховим держслужбовцем. Коли визначався з вузом і планував майбутнє, то свідомо обрав істфак. В той час це була кузня кадрів. Подобалася робота з людьми. Чотири роки вчителював. В 1996 році вступив на стаціонар в Академію державного управління. Це був новий навчальний заклад, який готував кадри для державної служби. Направлення я не мав, бо мені його не дали в органах виконавчої влади. Коли закінчив академію, то був направлений у Великобританію на стажування, оскільки знав англійську мову. З тих пір працював на державній службі. Скажу відверто, випускників академії тоді не дуже й чекали в органах державної влади на місцях. Хоча, за положенням, нас усіх мали працевлаштувати на хороші посади. Перші посади давали, починаючи з найнижчого рівня. Я був консультантом в службі у справах неповнолітніх РДА. Через рік очолив відділ взаємодії з політичними партіями і громадськими організаціями, потім відділ внутрішньої політики. Так до 2005 року я працював на різних посадах. І, власне, в той час вже був заступником голови РДА.

І тоді, і зараз в мене була своя точка зору на розвиток гуманітарної сфери. В 2005 році ми з відомих причин змушені були залишити державну службу. В квітні 2005 року я прийняв принципове для себе рішення вступити в Партію регіонів. Тоді з неї всі йшли, а я в цю політичну силу прийшов свідомо і очолив районну організацію. Я бачив, хто йшов працювати в державну службу. Знав цей, так би мовити, «авангард» місцевий.

З 2005 року я спостерігав за діями виконавчої влади як місцевої, так і центральної. Мав можливість її оцінювати. Ми критично ставилися до дій влади як опозиційна політична сила, але разом з тим, пропонували своє альтернативне бачення розвитку регіону.

Якщо говорити про гуманітарну сферу сьогодні, то скажу, що я бачу це як комплексний розвиток освіти, культури, медицини, соціальної сфери. Основне завдання гуманітарної політики – запропонувати громадянам консолідуючу об’єднавчу ідею. Це – праця кожного на розвиток країни та регіону. Ми намагаємося робити це на центральному рівні. Президент створив Гуманітарну громадську раду. Ця структура формулює пріоритети і план дій, які стоять у сфері гуманітарної політики.

За два місяці роботи мені вдалося вникнути в стан справ. Дещо вдалося зробити завдяки позиції центральної влади. Це стосується соціального захисту.

Ви є представником правлячої партії, лідер якої, нинішній президент України, йшов та переміг з гаслом «Україна для людей». Як ви вважаєте, чи стала Україна комфортнішою для свого народу за час правління вашої влади?

Скажу, що перші кроки влади та ініціативи президента, дають можливість стверджувати, що Україна стала більш стабільною та прогнозованою. За останні роки ми відвикли, що можуть бути узгоджені дії президента та уряду, уряду та влади на місцях. Задекларовані ініціативи втілюються. Соціальні виплати, пенсії, мінімальна заплата збільшується. І це тільки перший крок. Люди це відчули. На пряму лінію телефонує пенсіонер, який отримав більшу пенсію і запитує, чи не заберуть її. Та не заберуть! Бо це – соціальна політика уряду. В умовах кризи варто в першу чергу підтримати громадян, а не банки рятувати. Мільярди гривень же йшли на рекапіталізацію банків із сумнівними репутаціями. Треба віддати ці кошти людям. Хай вони несуть їх на споживчий ринок, щоб ці гроші далі працювали. Все виплачується без затримок. Маючи таку увагу з боку держави, люди можуть більш передбачливо планувати своє майбутнє.

За 700 чи 1000 гривень не надто наплануєш…

Ми це розуміємо. Але, повторюю, ми зробили тільки перші кроки. Повернулася довіра населення і до банків. За останні два місяці збільшилися депозити на 11,5%. Всевидюще око статистики фіксує все.

Ви якось обмовилися про об’єднавчу складову в гуманітарній політиці нинішньої влади. Але при цьому ми спостерігаємо очевидні однобокі підходи в ідеології, які навряд чи можна назвати такими, що сприяють об’єднанню. Ваш міністр заявляє про наміри переписати історію, Донецький суд приймає рішення, яким скасовує укази попереднього президента про присвоєння звань Героя України Бандері і Шухевичу. Такі кроки влади можна вважати консолідуючими?

Нам з початку Незалежності України постійно нав’язують якусь ідеологічну дискусію. Але сьогодні ідеологічні питання, які можуть викликати дискусію, не є першочерговими, на відміну від позиції попередньої влади. Ми робимо ставку на економіку і розвиток. Прийнято складний, проте реалістичний бюджет.

Сьогодні почалися роботи на ділянці траси Ковель – Любомль. Ведуться роботи на корпусі «Б» обласної клінічної лікарні. Звісно, нам хотілося б більшого, але кілька інфраструктурних об’єктів реалізовується. Життя починає нормалізовуватися. Ідеологічні питання відсунуті на задній план. Нема утисків розвитку української мови. Чи не так?

А що повинні бути утиски?

Але ж опоненти лякали, що буде русифікація. Питання про другу державну російську мову стоїть? Програма українського книговидання, яким хвалиться попередня влада, фінансувалася найкраще, коли урядом керував Янукович. Ви згадували укази про присвоєння Героя України Шухевичу і Бандері. На рівні центральної влади ніяких кроків не вчинено в тому напрямку, щоб їх скасувати. Зараз не час для ідеологічних дискусій. Треба розвивати економіку. Хіба час перейменовувати вулиці, як це зробила попередня влада? Що з цього змінилося?

А, до речі, нинішня не перейменовуватиме їх назад?

Це робила місцева влада. Я вважаю, що кошти можна було витратити більш ефективно і спрямувати на розвиток міста. От перейменували вулицю Кузнєцова на Шухевича. Проїдьте і подивіться, в якому вона стані. Завдання місцевої влади працювати на розвиток. Тут має бути зовсім мало політики. Ми – хороший регіон, маємо вдале географічне розташування і працьовитих людей. Це – неабиякий потенціал. Кожен може знайти, чим займатися. Головне – розумний, виважений , прагматичний підхід.

Соціальні допомоги, за вчасну виплату яких ви сьогодні рапортуєте, не можна назвати стимулом для розвитку. І не тільки нашого регіону.

Один із пріоритетів влади – дати людині можливість попрацювати на себе. Ми хочемо створити можливості для людей, щоб вони пішли працювати. Це – комплексна робота: створення комфортних умов для інвесторів, нові робочі місця і так далі. Ніхто не говорить про те, що ми будемо збільшувати кількість соціальних допомог. Нам треба навести порядок з обліком всіх категорій пільговиків. Не секрет, що на Волині є багато «чорнобильців» з «липовими» посвідченнями. Влада задекларувала це і наводить порядок. Ми хочемо замінити деякі пільги адресними допомогами. Це – велика відповідальність.

Ви хочете сказати, що підете на такий непопулярний крок напередодні місцевих виборів? Ви готові до того, що ветерани Великої Вітчизняної війни, скажімо, у випадку заміни пільги безплатного проїзду в тролейбусі на адресну допомогу, завтра вийдуть на Київський майдан і пікетуватимуть вас?

Треба провести якісно інформаційну роботу. Треба не політикою займатися, а спілкуватися з людьми. Хороша інформаційна робота – важлива складова, яку не варто недооцінювати. Хтось повинен піти на такий непопулярний крок як заміна пільг адресною допомогою. Далі так не може тривати. Головне, що є усвідомлення того, що це варто починати робити.

Цей рік оголошений президентом Роком ветерана. Чи відчують якимось чином це і ветерани ОУН-УПА?

Ми ставимося з повагою до всіх. Є пільги для цих ветеранів, затверджені обласною радою. Вони будуть збережені. Ветерани Великої Вітчизняної війни мають державну підтримку. Може, в цьому році вдасться кільком з них надати житло та забезпечити автомобілями.

А ви пробували детальніше вивчити цю ситуацію. Можливо, житла потребують не стільки ветерани, як їхні внуки?

Це – питання совісті. Але я вважаю, що цим людям треба покращувати умови життя. Є випадки такі по місту Луцьку, де ветерани живуть фактично в руїнах.

Зараз – літо. В розпалі сезон оздоровлення і відпочинку дітей. Влада задекларувала, що цьогоріч оздоровиться 50% дітей шкільного віку. Чи вдається виконати цю обіцянку з тими можливостями, які є на Волині. Чи, можливо, статистку наганятимете будь-якою ціною?

Завдання влади – організувати цей відпочинок. В нас в регіоні доводиться говорити більше про відпочинок, а не оздоровлення. Уряд поставив завдання оздоровити 50%, але ми будемо намагатися охопити більшу кількість дітей активним відпочинком і оздоровленням. Наші опоненти закидають, що ми ганяємося не за якістю, а за кількістю. Я на це скажу, що іноді діти харчуються краще в пришкільному таборі, ніж вдома. Я вже не говорю про розвиток та спілкування. Діти задоволені. Наші педагоги – молодці, бо вміють цю справу організувати з душею. Можна було б і в серпні такі табори організовувати.

В області на дитячий відпочинок і оздоровлення виділено 25 мільйонів бюджетних коштів. 6 мільйонів – кошти місцевих бюджетів. Проблема в тому, що в місті погано пропагуються пришкільні табори. Значна частина дітей – на вулиці. Не всім батьки можуть самостійно забезпечити відпочинок в таборах.

Нам є над чим думати і в тому плані, щоб ефективніше використовувати наші санаторії «Пролісок», «Лісову пісню», «Турію». Треба робити серйозний ремонт у Згоранах. Там проблема з приміщенням. Ну, кажуть, «Пролісок» вийшов на такий рівень, що хоче бачити в себе дорослих заможних відпочивальників…

В нас є 13 дитячих таборів. Честь і хвала Ковельській владі за те, що там зробили колись і зберегли табір «Оберіг» в Уховецьку. Але загалом табори у не досить привабливому стані. Кошти на ремонт виділяються мізерні. Кілька таборів було б добре передати в комунальну власність.

Які конкретно табори ви маєте на увазі?
От є «Орлятко» в Луцькому районі. Це табір «Електротермометрії», яка його не має як утримувати. Є табори «Укртелекому» на озерах. Правда, кажуть, що там багато розпродано. В нас таке робиться, що важко це все «переварити». Така була безвідповідальність… Якщо «Укртелеком» піде на приватизацію, то ніхто не буде утримувати соціальну інфраструктуру. Попросимо профспілки більше уваги приділити своїм таборам, бо дуже скромні кошти вони виділяють на ці цілі.

Ви згадували про «Пролісок», якому вдалося вийти на належний рівень. Не останню, а, можливо, й ключову роль в цьому відіграв ефективний менеджмент цього санаторію. Чи може Волинь зі своїм рекреаційно-туристичним потенціалом розраховувати на те, що тут можна буде організовувати відпочинок для дітей не тільки з Волині?

З початку 90-х ми говоримо про рекреаційний потенціал нашого регіону. Але чомусь такого системного підходу до розвитку інфраструктури не було. На Світязі забудовані котеджні мікрорайони, але нічого не зроблено в плані поліпшення інфраструктури відпочинкової. Плюс – тисяча питань по землі.

Ми маємо хороший санаторій «Лісова пісня». Можемо подякувати людям, які розвивають там фітотерапію та інші прогресивні речі. Але сам стан санаторію мав би бути кращим. І це – не вина головного лікаря. Тут варто кинути докір обласній владі. В останні роки сюди не дуже виділялися кошти. Санаторій обділявся путівками частково з вини профільного міністерства… Але от відбувалася там колегія охорони здоров’я. Зібрався, можна сказати, медичний бомонд. Їм сподобалося. Багато хто потім доплачував власні кошти, щоб залишитися ще на вихідні.

Кілька років поспіль ми говоримо про зелений туризм. Ну маємо в підсумку кілька агросадиб. І все. На Прикарпатті ця робота організована краще.

От вам і карти в руки. Зараз же ви у владі…


Звичайно, що будемо працювати. Крім вигідного географічного розташування, Волинь має рекреаційний потенціал. Турист буде до нас їхати. Луцький замок не гірший, як в Кам’янці-Подільському, але до нас їдуть менше. Сподіваємося в цьому році залучити державні кошти на ремонт картинної галереї. Маємо такі шедеври, а зберігаємо як? Так не гоже. Маємо непоганий діалог з Міністерством культури. Міністр – наш куратор.

Треба ставити конкретні завдання виконувати їх. Якщо говоримо про «Золоту діадему Волині», то треба це довести до кінця. Розробити туристичний маршрут і всі об’єкти довести до пуття. Порожні балачки ні до чого.

Якщо говорити про таку галузь гуманітарної сфери як освіта, то, мабуть, з існуючих проблем найбільш гострою для Волині є – відновлення дошкільної освіти. При минулій владі велась робота в цьому напрямку і садки відновлювалися. Як ви працюватимете над вирішення цього важливого для волинян питання?

В 90-х роках в області закривалися садки з вини сільської та районної влад. Але одні змогли законсервувати ці приміщенні і зберегти майно та років через 10 відновили роботу. А в інших селах те нехитре майно розтягли, а з приміщень поробили магазини та бари. Побудувати сьогодні новий садок важко. Збережемо тенденцію попередньої влади щодо відновлення дошкільної освіти.


Чи буде в вашому полі зору, як представника влади, така важлива проблема як побори у навчальних закладах. На приватному рівні у розмовах часто доводиться почути, що ті добровільно-примусові внески на розвиток в наших садках і школах набагато вищі, ніж в сусідніх областях. Чиновники не дуже охоче коментують цю тему. Бо вигідно зайняти позицію, мовляв, це – добра воля батьків і зловживання там важко помітити…


…Я не скажу, в якій школі вчиться моя дитина, але також здаю кошти. Нам треба наводити елементарний порядок в усьому. Питань дуже багато. І якщо зачепити тему державних закупівель, скажімо. Все це відбувалося через те, що не було чіткої вертикалі Київ – регіон. Місцева влада жила в своє задоволення і робила, що хотіла. Я думаю, що владі реально вплинути на ситуацію, про яку ви говорили. В нас є такі факти, коли заробляли на харчуванні дітей. Як це оцінити? Зараз працює КРУ в області. Думаю, за результатами їх роботи буде багато приводів, щоб провести внутрішні перевірки.

Хай буде і благодійність в освіті чи в закладах охорони здоров’я. Але це має бути благодійністю, а не примусовим стягненням. Все повинно бути в міру.

Нещодавно губернатор озвучив ідею про об’єднання наших двох державних вишів – ВНУ та ЛНТУ. Ви є прихильником такого об’єднання як його заступник, який опікає гуманітарну сферу?

Я не буду коментувати ідеї Бориса Петровича. Я скажу лишень те, що нам варто добре попрацювати над розвитком наших двох вузів. Є так а ще проблема як велика кількість випускників наших вишів, які є не затребуваними. Це питання також треба вирішувати конструктивно.

Які Ваші пріоритети в галузі охорони здоров’я? Що буде з медичними довгобудами?

В нас є усвідомлення того, що ми маємо рухатися вперед. Якщо говорити про охорону здоров’я в цілому, то варто зазначити, що в цьому році більший бюджет на цю галузь. Порівняно з минулим роком ми маємо більше коштів на розвиток. Ми можемо робити ремонти, будувати. Я вже згадував блок Б обласної клінічної лікарні. Будуть проводитися роботи в Ківерцівській поліклініці. Були плани в нас по Іваничах. Але все залежатиме від того, як наповнюватиметься стабілізаційний фонд. Сьогодні наші плани дещо підкориговує «Євро-2012». Кошти йдуть на серйозніші проекти.

Плануємо придбати дещо з медобладнання. Нам це обіцяно Міністром Зіновієм Митником. Хочемо реорганізувати дільничні лікарні. Йдеться не про закриття, а про створення кращих умов.

В цьому році, мабуть, відбудуться вибори до місцевих рад. Мабуть, вони будуть таки 31 жовтня. Ви вже заявляли публічно про те, що сподіваєтеся на більшу електоральну підтримку на Волині на цих виборах. Власне, це може відбутися через те, що пропонується не допустити до виборів осередків тих політичних партій, які зареєстровані пізніше, ніж за рік до виборів. Що скажете з цього приводу?

Виборче законодавство треба змінювати. Я вважаю, що найбільш прийнятною є змішана форма виборів. Партії не повинні бути усунуті від виборів. А те, що пропонується ввести часові рамки, коли партія матиме право йти на вибори, то це – дискусійне питання. Але ця позиція також має право на життя. Адже є в Україні приклади, коли партії купуються.

Чи будете балотуватися Ви?

Буду. В обласну раду.

Чи можете назвати претендента від Партії регіонів на мера Луцька? До речі, є припущення, що таким кандидатом може бути Антон Кривицький?

Ми будемо визначатися. Ми будемо думати, хто представлятиме нашу політичну силу. Це може бути й позапартійний кандидат. Сьогодні називають багато прізвищ.

Очікуєте компроматів на себе перед виборами?

Ні, на мене неможливо знайти компромату.

Нещодавно одне з нових видань опублікувало матеріал, який важко назвати лояльним до вас. Йдеться про оприлюднену вами декларацію про доходи. Автор сумнівається, що вона правдива. Ви читали цю статтю?

Читав. Прокоментую це так. До травня 2009 року я перебував на обліку в центрі зайнятості. В моїй декларації відображені реальні доходи.

Розмовляла Оксана ЛУКАШУК

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!