Валерій Харчишин: В Україні ми співатимемо українською

Фронтмен гурту“Друга ріка” Валерій Харчишин відповів на запитання УНІАН.

Валерію, сьогодні “Друга ріка” записує пісню для Алли Пугачової. Розкажіть, будь ласка, про цей проект.

Цей проект називається “Пісні для Алли”. Ми були трошки здивовані, коли нам запропонували взяти в ньому участь. Я спочатку думав, що це якийсь жарт. Для того, щоб розвіяти наші сумніви, ми запитали в організаторів проекту: «Можливо, ми якусь іншу пісню виконаємо?» На що нам відповіли: “Это личная просьба Аллы Борисовны Пугачевой. Она хотела, чтобы именно группа “Друга ріка” исполнила песню “Брось сигарету”. (Саме в цей час Валерій допалює свою сигарету і кидає у попільничку недопалок. – Авт.). Ось я її кидаю і продовжуємо інтерв’ю (сміється. – Авт.).

А яку іншу пісню з репертуару Алли Борисівни вам хотілося б заспівати?

Декілька місяців тому я їхав у машині, перемикав радіостанції і потрапив на пісню “Надо же”. “Когда-нибудь я стану лучше…” (починає наспівувати). І вона мене так захопила. Я сидів і думав: “Блін, яка крута пісня!” Вона так модно звучить. Якби зараз те все перелабати з сучасними технологіями і додати саунду “Другої ріки”, вона була б дуже класна.

Кого на сьогоднішній українській сцені ви вважаєте своїми конкурентами?

Дивлячись, як до цього підходити. Якщо говорити про комерцію, про заробітки, то кожен новий музикант, який з’являється на українській сцені, є нашим конкурентом.

Якщо говорити про замовлення на різні корпоративи, то я часом не розумію замовників. Спочатку обирають серед рок-виконавців, а потім запрошують Павла Зіброва.

Якщо говорити про музику, то популярної рок-музики в ефірі є так мало, що це навіть і не конкуренція. Коли б в нашому сегменті було б хоча б 5-10 колективів, то це була б якась конкуренція. А так ми маємо “Другу ріку”, яка грає відповідну музику, маємо “Океан Ельзи”, який грає трохи іншу музику, ТНМК, який грає ще іншу, і Lama. Ще є «Бумбокс» також з іншою музикою. Усе. Кожен має свій стиль, свою нішу.

На попередніх президентських виборах ви разом з багатьма іншими представниками українського шоу-бізнесу їздили в тури на підтримку Юлії Тимошенко. Сьогодні ваші політичні погляди такі ж самі чи то було просте заробляння грошей?

То не було заробляння грошей. То була принципова позиція. Ми підтримували Юлію Володимирівну як кращого кандидата з тих, які були представлені електорату.

Та політична сила, яка зараз прийшла до влади, набирає шалених обертів. Гадав, що команда Януковича буде працювати трохи по-іншому, навчившись на своїх помилках і на помилках своїх опонентів, що вони будуть більш розсудливими, намагатимуться завоювати і той електорат, який був проти них – а це половина населення.

Проте ми поки цього не спостерігаємо. І всі, хто виступав проти політсили, яка нині прийшла до влади, зараз стали ще більш проти. Найстрашніше, що нічого не робиться для об’єднання народу. А якщо говорити про банальні речі, то в мене мало не до психічних зривів доходить, коли я їду з Виноградаря, я там живу, у центр і змушений стояти у пробках, тому що проїжджає президент. Якось я стояв півгодини і мені хотілося вийти й кричати: що ви робите? Я був у Лондоні, я бачив, як там їздить королева…

І як їздить королева Великобританії?

Як всі люди. Просто їде перша машина охорони, посередині її машина і позаду ще одна машина охорони. У загальній смузі. Без перекриття.

Юлія Володимирівна сьогодні в опозиції. Якщо у неї знову стане потреба в митцях і музикантах, ви її підтримаєте?

Так, я її підтримаю.

”Друга ріка”

Ви охоче погоджуєтеся на корпоративи і чи подобається вам виступати перед приватними замовниками?

Але ж нас запорошують не для того, щоб ми пороздягали чи голими потанцювали. Нас запрошують, щоб ми поспівали. Це означає, що наша музика подобається. З людьми, яким наша музика імпонує, наше мистецтво подобається, – працювати легко.

А де ви більше викладаєтесь, де отримуєте більше емоційного задоволення: на концертах чи корпоративах?

Насправді, я викладаюся скрізь однаково. Перед виходом на сцену на корпоративі ти часом думаєш: «Та така собі халтура, зараз вийдемо, пару пісень заспіваємо, заберемо гроші і підемо». Ти виходиш, першу пісню співаєш на автоматі, а на другій-третій – уже забуваєш, де ти. Рано чи пізно той автомат ламається і ти починаєш співати душею і серцем. Бо ти виконуєш свою пісню, те, що пережив. І по-іншому співати не можеш.

Останнім часом виступи “Другої ріки” перекочували до клубів. Це гарний заробіток чи, швидше, іміджеві вечірки?

Клубні концерти – це не ті акції, на яких можна добре підзаробити. Це більше іміджеві концерти. Ми досить тривалий час взагалі не виступали в клубах. Тому, коли нас запросили, ми відразу погодилися і не торгувалися, що ми “теперь очень дорогие и давайте нам много-много тысяч долларов”. Ми зробили спеціальну акустичну програму. В одному з клубів ми її зіграли. Можливо, колись вона трансформується в якусь програму із залученням інших музикантів з інших стилів.

А кого б Вам хотілося побачити на одній сцені разом з “Другою рікою”?

Пам’ятаю, ми думали залучити симфонічний оркестр ще в 1996 році, коли ще ніхто не робив цього. Тепер цього дуже багато і воно переросло вже в певні стандарти, не хочеться повторювати.

Ми співали з джазовим колективом, з великим хором виконали пісню “Відчиняй”, чого ніхто ще не робив. Можливо, зробимо акустичну програму з якимсь невеличким камерним квінтетом. Є один на прикметі. Я не хотів поки про це говорити. Але ви мене примусили (сміється. – Авт.). Ми записали пісню «Догоним! Доженем!» разом з російським гуртом «Токіо».

Вийшло досить вдало. До речі, 11 червня в Києві ми вперше дамо спільний концерт. Був у нас і дует з вірменськими співачками Інгою та Ануш Аршакян. Незвичне поєднання року в стилі «Другої Ріки» та етно в стилі сестер Аршакян втілилося в красивій пісні «Мій Єреван». Узагалі, ми маємо багато ідей і ще здивуємо слухачів.

Ви легко погодилися брати участь у телепроекті “Народна зірка”?

Я ж до того брав участь у проекті “Танцюю для тебе”, і після нього мені вже нічого не було страшно. Тому я погодився майже одразу, коли зрозумів, що можу займатися своєю справою, тобто співати.

Мені сказали: «Ти зможеш обирати пісні, які захочеш. А насправді є дуже багато пісень, які б я виконав у дуеті з іншим виконавцем».

Що завадило перемогти вашому дуету?

Відразу ми там були фаворитами. Але перед глядачами і слухачами потрібно бути чесними. Я не супер-вокаліст, як Гришко чи Ані Лорак.

Ви вважаєте Гришка супер-вокалістом?

Він має академічну школу, голос. Мав би таким бути (сміється).

Це банальні істини, але тобі віритимуть і сприйматимуть твої пісні, коли ти виконуватимеш те, що тобі подобається. Коли тобі це самому подобається, то ти це донесеш так, як потрібно. А коли ти прилаштовуєшся під той трек, починаєш наступати собі на горло, народ це бачить. Наприклад, “Земля в ілюмінаторі” до того моменту, як вона була в статусі ретро-хіта 80-х, вона була цікава, а коли її переспівали – вона стала звичайною сучасною піснею ХХІ сторіччя.

Мені було не дуже цікаво її співати. Я її не хотів. Але Грачов (Сергій Грачов – музичний продюсер – Авт.) попросив: “Ну возьми! Под мою ответственность”. Ну, я погодився. І то була справжня халтура. Ми намагалися її якось заспівати, принаймні, це було не фальшиво. Якусь постановку відтворили. Але народ не зрозумів.

Так само в мене була принципова позиція не співати шансон, я його ніколи не співав. А коли мені дісталося завдання – пісня у стилі “шансон”, то за правилами я мусив її виконати.

Коли випадали нормальні пісні типу “Stop” Сема Брауна чи “Романс” гурту “Сплін”, усе виходило добре.

Там було багато пісень, які б дійсно могли привести Віку до перемоги. Я впевнений в цьому, бо вона має голос.

Зараз на українському телебаченні дуже багато проектів, які фабрикують зірок. Як ви ставитеся до того, що “виробництво” співаків, представників творчої професії, поставлено на конвеєр? Українському шоу-бізу так конче необхідна “свіжа кров” чи це данина моді?

Ясно, що ринок постійно потребує чогось нового. Наприклад, Британія не є дуже великою країною, але вона створює по 20-30 нових імен на весь світ на рік. Ми так само потребуємо чогось нового. Свого часу в нас був один кращий співак, одна краща співачка і один кращий рок-гурт.

Можливо, майбутні співаки не таким чином мають з’являтися. Але безперечно, усі ці проекти – це шанс для людей, які хочуть себе реалізувати. Але більше все-таки це потрібно телеканалам для рейтингу. Якщо один з проектів нормально стартанув, наприклад “Фабрика”, інші телеканали одразу придумують таке саме, що принесе швидкий успіх і спонсорські гроші. Ми не з тих людей, які винаходитимуть велосипед.

Яку музику зараз слухаєте, наприклад, в авто? Себе чи колег?

Наші пісні я слухаю, коли ми над ними працюємо. Хоча коли почую нашу пісню по радіо, яку давно не чув, то інколи не перемикаю.

Я слухаю Тома Йорка, він мені піднімає настрій. Хоча багато хто каже, що це депресивна музика. Мені подобається ісландський гурт Sigur Ros і, на сьогодні вже класична, британська рок-музика “Stereophonics”.

Чи вистачає часу і бажання займатися якимись хатніми справами, щось робити по дому, готувати?

Нічого по дому не встигаю робити. Коли приходжу, сідаю за комп’ютер або відповідаю на телефонні дзвінки, на які не встиг відповісти протягом дня. Часом вкладаю сина спати. Йому зараз 2,7 роки. Для мене це насолода. О першій-другій намагаюся лягти спати. У суботу чи неділю можу щось зробити. Дружина так само зранку йде на роботу, ввечері повертається. Тому з малим допомагає няня.

Не плануєте рухатися у бік Європи, поширювати свою творчість на Захід? Адже співаючи в хорі ви свого часу об’їздили з виступами майже всю єврозону…

У нас є такі плани. Одну з пісень ми записали трьома мовами: українською, англійською і російською. Це була перша пісня, яку ми виконали російською. Так само ми плануємо записати один трек зі східноєвропейським рок-гуртом. Є багато планів. І не тільки на Європу.

У побуті якою мовою розмовляєте?

50 на 50 – російською і українською.

Багато україномовних співаків починають виконувати пісні російською, виходячи виключно з комерційної привабливості. Чому ви обрали українську для творчої діяльності?

Ми спочатку співали англійською. У 1996 році, коли ми ще “Другою рікою” не були, ми якось спробували співати російською. Але врешті-решт перейшли на українську, бо якось легше писалося і думалося українською.

В Україні ми будемо співати українською мовою. Якщо поїдемо у Китай – спробуємо заспівати китайською. Якщо будемо в Туреччині – спробуємо співати турецькою. Трохи відкрив таємницю. Так само і з Росією. Якщо ти до них приїжджаєш і декілька треків заспіваєш російською, то нічого поганого в цьому немає.

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!