Сергій Мартинюк: “Порада від мене: любити і вірити…”

Сергій Мартинюк – власник культурно-мистецької агенції “Арт-Захід”, соліст відомого усім волинянам гурту «ФІОЛЕТ» і, зокрема, людина з найрізноманітнішим внутрішнім світом. Його захоплення, заняття  безпосередньо засвідчують це. Не кожному вдається поєднати своє хобі зі своєю роботою, при цьому отримуючи величезне задоволення від життя та того, що робиш.

-         Ти родом з Дубна. Як потрапив до Луцька?

-          До Луцька я потрапив у далекому 2004-му, коли вступив до тодішнього Волинського держуніверситеу на історичний факультет – спеціальність “Політологія”. Після закінчення ВУЗу лишився жити в Луцьку…

-         Розкажи детальніше про свою діяльність. У яких організаціях Ти задіяний, і що входить у Твої обов’язки?

-          Діяльність моя за останні роки носила різносторонні напрямки. Окремо можна говорити про громадсько-політичну діяльність, якою я займався з часів Помаранчевої революції 2004-го… Молодіжна організація «Національний Альянс», її волинський осередок, яким я свого часу керував та входив до керівництва всеукраїнської організації. Там я займався патріотичним вихованням молоді, дещо з часом перекваліфікувавшись на культурно-мистецьку площину роботи. Так мною були засновані відомі для лучан культурні проекти “Форпост” та “Бандерштат”. З часом громадська діяльність відійшла дещо в бік, і я зайнявся організацією власної справи – так виникла культурно-мистецька агенція “Арт-Захід”, яка займається організацією різного роду культурних та розважальних заходів – від альтернативних рок-концертів і квестів до корпоративів для відомих бізнес-компаній нашого регіону. Зараз в моєму житті постала найвагоміша тема – мій музичний гурт «ФІОЛЕТ». Загалом зі своїми життєвими пріоритетами я визначився:)

-         Що для Тебе гурт «Фіолет»? Яку роль у Твоєму житті він відіграє?

-          Більше, ніж рік існування «ФІОЛЕТУ» нічого не змінили у моєму ставленні до власного гурту – як і колись, це можливість самореалізуватися в творчому плані, адже тривалий час я займався суто організаторською роботою, яка не давала можливості думати над власними проектами… Все, що писалося – писалося в стіл, максимум – близькому оточенню на моїх сторінках в Інтернеті. Прийшов момент, коли знайшлися можливості, і люди втілити в життя всі мої ідеї: вірші, майбутні пісні. Так і зараз. Той маленький успіх, який приніс нам «ФІОЛЕТ», тепер дозволяє заробляти невеликі гроші на своїй улюбленій справі. Але це нюанси. Для мене найважливіше робити те, що мені подобається і відчувати, що це йде до людей і допомагає їм. А це важливо. У моєму житті неодноразово були моменти, коли ніякі люди не могли допомогти, допомагала тільки музика. Тому я поважаю і люблю кожного нашого знаного і незнаного шанувальника…

-         Розкажи секрет успіху, чи як Тобі вдається хобі перетворити на професію? :)

-          Секрету як такого немає. Є підхід: професійний та якісний. Підхід, який вимагає від тебе максимальної любові до своєї справи та віри в те, що ти робиш. Це несе в собі дуже потужну енергетику і не може не торкатися інших. З самого початку те, що я робив, абсолютно не межувало з якимось прагненням заробити на цьому. Тільки тоді, коли ця робота вийшла на більш пристойний рівень, з’явились знаючі люди, які це оцінили і почали звертатися за допомогою і послугами:) Тому якщо і говорити про якісь рецепти, то порада від мене – любити і вірити, і все буде.

-         Наскільки мені відомо, Ти і є автором пісень. Що надихає, як створюєш їх?

-           Здебільшого я є автором текстів пісень та мелодійних задумок, решту ми створюємо разом з гуртом, людьми, яких я вважаю одними з кращих луцьких музикантів. Моє основне натхнення – наявність вільного часу, а образи завжди зі мною, як і декілька записників, які постійно лежать в моєму наплічнику. Пишу пісні, а точніше їх тексти так званим методом потоку свідомості – не підбираючи тих чи інших рим, по суті, викладаючи масив тексту на єдиному подиху. Так зберігається справжність твору, яку я рідко коли піддаю корективам.

-         Над чим ви зараз працюєте?

-          Зовсім за трохи ми презентуємо нашим слухачам свій другий пісенний доробок – акустичний міні-альбом з чотирьох пісень “Ігри з Датами в Календарі”, пісенькою з якого (“Свято Наближається!”) ми вітали українців з новорічними святами… З лютого починається робота над нашим другим студійним альбомом, який плануємо презентувати до кінця року. Скоро визріємо до ідеї кліпу та нарешті втілимо її у життя:)

-         Які стосунки панують між учасниками гурту? Який ваш стиль життя?)

-          Стосунки між учасниками гурту абсолютно гармонійні, хоча всі ми різні люди. Я, наприклад, з нашим гітаристом – наймолодші учасники команди, і обоє не маємо музичної освіти. Двоє музикантів одружених, один з них має дитину. В кожного з нас різні життєві інтереси, музичні смаки, але об’єднані ми однією дуже хорошою, позитивною фішкою під назвою “фіолет-стайл”. В цьому і полягає певний стиль життя – без обмежень, творчих табу, рамок та забобонів, як в старі добрі рокенрольні часи, про які говорять, що їм вже ніколи не бувати в наші дні. Але той, хто з’їздив би з нами принаймні на один концерт, відчув би весь дух рок-н-ролу. Я це гарантую.

-         Відомо, що Ти неодноразово співпрацював з гуртом «Тартак». Розкажи декілька слів про цих хлопців. Як Ти ставишся до Сашка?

-          Для мене «ТАРТАК» – один з кращих гуртів на сучасній українській сцені, який вже по праву можна назвати культовим. Гурт свого часу суттєво вплинув на мої музичні смаки і власне на мене як на майбутнього вокаліста. Нішу, яку вони зайняли, ніхто краще за них в нашій країні не презентує. Попри деякі зміни в складі, які спостерігалися протягом часу існування команди, там завжди грали справжні фахівці, знавці своєї справи. Щодо Сашка Положинського, то він в сучасному шоу-бізнесі займає окреме місце як людина, яка є трибуном національно-патріотинчої частки українського творчого люду. Сміливим трибуном. Тому я, звісно, його поважаю, і вважаю стовпом української якісної музики та зразком твердого українського характеру.

-         Що б Ти порадив новоствореним гуртам?

-          Тут, як і в питанні власної справи, потрібно любити те, що ти любиш, і вірити в успіх своєї роботи. Якщо він, звісно, тобі потрібен. А ще завжди потрібно робити щось своє.. Хай воно, можливо, десь не сприйметься, але СВОЄ. Потрібно розвиватися, працювати над якістю свого продукту, і не забувати, що живемо ми в 21 столітті, в якому зіркою можна стати не вилазячи із дому та рамок власного ПК. Але це в тому випадку, якщо ти дійсно талановитий!

-         Які якості Ти цінуєш у людях, і навпаки, які не схвалюєш?

-          Як на мене, в людях головне щирість і прямота, бо що найбільше дратує – поширене зараз лицемірство. Гірко і неприємно про це говорити, але особливо воно поширене серед типу творчих людей. Я люблю бути впевненим у людях, які поруч, і мені важлива їх прямолінійність і відвертість. Зрештою, я намагаюся бути таким самим, хоча багато хто ставить мені це в мінус. Але це їхні власні проблеми.

-         Як би Ти описав себе?

-          Мммм.. Це дуже складне питання:) Я зануда, помішаний на музиці і на всіляких цікавих для мене речах. Здебільшого люблю лежати в ліжку з книжкою, ніж бути частиною якоїсь гамірної компанії. Мій гумор часто не сприймається людьми, а поведінка виходить за рамки морально-етичних комплексів. Я лаюся, але не маю шкідливих звичок. Найбільше чого я потребую від людей – розуміння. В мене немає друзів як таких, саме через те, що я зануда. Але в мене є плеєр і електронна книжка)..

-         Яким дівчатам надаєш перевагу?:)

-          Я віддаю перевагу дівчатам на противагу модним тенденціям.

-         На завершення, чи маєш власний девіз?

-          Був такий колись, значився в назві мого закинутого Інтернет-щоденника – “Вмри, але Живи!”

-         Дякую за цікаву розмову і успіху у всіх Твоїх починаннях!

Спілкувалася Саша Містюк


  1. Андрій коментує:

    а хто це такий?

  2. Сашка Містюк коментує:

    що ти маєш на увазі?)

  3. вона коментує:

    власник культурно-мистецької агенції “Арт-Захід”- власник..оце же і сказали.

    а що більше на Волині чи в Луцьку не має людей в яких можна взяти інтерв”ю? Якщо не помилаяюсь, то це вже десь 5 його інтерв”ю на МПВ.

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!