Хлопець із Америки вчиться в нашій школі

15-РІЧНИЙ ТІТАС ШМИГЕЛЬ ПРИБУВ ІЗ США ДО РОДИЧІВ У ГОСТІ В ІВАНИЧІ Й ЗАЛИШИВСЯ ТУТ НАВЧАТИСЯ

-Народився я в Литві. В 5 років разом з батьками та братом виїхав у США, в містечко Дамаскос штату Орегон і прожив там десять років, – розповів юнак. – Цікаво було побачити батьківщину моїх батьків. Спочатку побував у Вільнюсі. Потім поїхав у Іваничі в гості до тьоті Олі і вирішив провести тут навчальний рік. На Волині був ще зовсім маленьким, тому нічого не запам’ятав і знайомився з усім по – новому.

- Яке твоє враження від школи (навчається в десятому класі НВК загальноосвітня школа 1 – 3 ступенів – гімназія) і чи не боявся, що не зможеш осилити нашу програму?
- Тут, в 10-Б класі, мені відразу сподобалося. Швидко ввійшов у навчальний ритм. Учні дуже привітні і товариські. Добрі стосунки склалися й з педагогами. В Україні дещо складніша програма. Є предмети, яких там не вивчав. Тому додатково займаюся з геометрії, фізики. В позаурочний час студіюю ще й українську мову. На розмовному рівні знав її, але граматика добряче накульгувала. Зараз, після занять з вчителькою Жанною Євстафіївною Завацькою, я став допускати менше помилок. Інколи здається, що англійська мова набагато легша. Але українську, яка мені дуже подобається, все одно досконало опаную.
- Вдома в Америці ви з батьками спілкуєтеся українською?
- Мама працює в соціальній службі, тато – у компанії спортивного одягу «Колумбія», тому на роботі вони говорять тільки англійською. Удома вся сім’я – литовською. Але з тіткою, маминою сестрою, яка живе в Америці, ми постійно спілкуємося українською мовою. Мені це дуже подобається, я хочу знати багато мов.
- За чотири місяці перебування за партою ти вже можеш порівняти навчання тут і там. Чим воно відрізняється?
- У нас уроки починаються о 8.20 і тривають по півтори години. Переважно щодня маємо по чотири уроки. Між заняттями є перерва по сім хвилин і одна – триваліша. В школу й назад додому нас підвозить спеціальний шкільний автобус. У Америці ми вивчаємо набагато менше дисциплін. До обов’язкових належать математика, англійська мова та історія. Лише в старших класах ти вибираєш додаткові предмети, в залежності від того, яку професію думаєш обрати. Багато уроків фізкультури, престижно займатися спортом, це дуже підтримується і заохочується. Якщо учень захоплюється футболом, то обов’язково носить якийсь атрибут форми, це вважається модно.
Після кожної теми у нас проводяться контрольні роботи, а по закінченні класів здаємо екзамен. Оцінюють знання за п’ятибальною системою. Мені найкраще давалися гуманітарні дисципліни, дуже любив англійську мову. Якщо чогось не зрозумів на уроці, учитель залишається на перерву або після занять, щоб пояснити. Репетитори не потрібні.
Відрізняється шкільна їдальня – у нас затишніше, як у справжньому кафе. Різноманітніше меню, за яке ми розраховуємося спеціальними картками з фотографією.
- Чи беруть участь у житті школи батьки?
- Так. Вони не лише допомагають матеріально, а й їздять з учнями на екскурсії, відвідують пам’ятні місця. Допомагають організовувати шкільні свята.
- А як з вимогами щодо поведінки, чи дуже строгі американські вчителі?
- Викладачі у нас лояльні. Стосовно дисципліни, то в Штатах більш демократична атмосфера, учні вільніше почувають себе на уроках, можуть вільно ходити по аудиторії, сидіти в позі, яка зручна, розмовляти з учителем і на інші теми, жартувати. Немає в нас і шкільної форми, але існують строгі обмеження в одязі: хлопцям заборонено дуже низько опускати штани і носити відкриті майки, дівчатам не можна вдягати міні-спідниці й футболки, щоб були оголені частини тіла.
- А як, Тітасе, щодо розважальних заходів для учнів та шкідливих звичок?
- Вечори відпочинку проводяться не часто – у кінці семестру і навчального року. Строго заборонено на території школи палити і вживати спиртне. Якщо хтось попадеться, його на деякий період відсторонюють від занять і він не відвідує навчальний заклад.
- Чим займаються учні в позаурочний час?
- Крім шкільних дисциплін, у нас існують так звані класи за інтересами – робота з деревом, кулінарія, для цього є спеціально обладнані кабінети. Багато гуртків. Я відвідував гурток малювання. А ще займався спортом.
- Чи сподобалися тобі наші населені пункти?
- Вже звик трохи до Іванич. Родичі мої займаються фермерством, то я навчився тут працювати в полі – збирати картоплю, копати буряки. З задоволенням ходив біля биків, корів, овець. Їздив у Луцьк, Червоноград. Катався з двоюрідними братами та сестрами на катку. Тут просто фантастично зимою, коли є сніг, лід, чого немає в штаті Орегон. Луцьк чимось трохи нагадує моє рідне місто. Тільки в нас більше автомашин, великих супермаркетів. А загалом – в Америці в усіх без винятку населених пунктах набагато кращі дороги, чистіше. Цікаво було порівняти товари й ціну на них. Продукти коштують так само, як і в Америці, а промислові товари відрізняються – є дешевші, є дорожчі.
- Тітасе, чи не хочеш залишитися тут довше, продовжити навчання?
- Напевно, що ні. Тепер починаю скучати. Знаю, що влітку поїду вже додому. Сюди буду приїжджати хіба що в гості, але жити хочу в Америці. Мрію стати архітектором або дизайнером.

Алла ЛІСОВА

“Волинь” – незалежна громадсько-політична газета

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!