Ігор Лікарчук: існує загроза, що секретні тести просто зіллють потрібним людям

Напередодні Різдва за поданням міністра освіти Кабмін звільнив  директора Українського центру оцінювання якості освіти Ігоря Лікарчука, який з 2006 року опікувався впровадженням і розвитком системи тестування випускників шкіл. Експерти називають це звільнення політичним.

Про урядове рішення Ігор Леонідович дізнався з преси. Наразі він перебуває на лікарняному. В інтерв’ю УНІАН Ігор Лікарчук розповів про причини свого звільнення, майбутнє Центру і ЗНО в цілому.

Ігорю Леонідовичу, то чим же Ви не догодили Табачнику?

Політики я в цьому звільненні не бачу. Це швидше, з одного боку, реалізація планів на ліквідацію незалежності ЗНО, а з іншого боку – власні амбіції окремих нинішніх керівників Міністерства освіти, в яких є помста за те, що було раніше.

Мова йде про те, щоб ЗНО зробити залежним. І біда в тім, що не від міністерства, а від однієї конкретної людини у міністерстві. І постать цієї людини дуже чітко вгадується.

Мiж iншим, Іван Вакарчук працював над ідеєю повної незалежностi ЗНО i навiть вносив проект вiдповiдної постанови уряду про те, що Центр має бути взагалі повністю незалежним: і фінансово, і в управлінській структурі від Міносвіти. Але, на превеликий жаль, він не був прийнятий.

Сьогодні я себе відчуваю батьком, у якого забрали дитину, без суду, без будь-яких підстав: приїхали, забрали і сказали – це не твоя дитина і ти до неї відношення не маєш. Ще й дехто намагається на всіх перехрестях обливати мене брудом і казати, що батько був поганим…

Вам висунули якісь конкретні претензій до роботи, зокрема, після закінчення вступної кампанії?

Є такий документ, як “Офіційний звіт про проведення зовнішнього оцінювання”. Товстелезна грубезна книжка з передмовою міністра, де пан Табачник підписався під такими словами: зовнішнє оцінювання у 2010 року відбулося успішно.

Я, звичайно, дуже хотів би бачити подання Табачника на моє звільнення, принаймні для того, щоб знати, що мені інкримінують. Мені дуже цікаво, що мені запишуть у Трудову книжку. Адже у Трудовій книжці, як того вимагає закон, має бути записана підстава для звільнення. Ще має бути наказ міністерства про моє звільнення. Я на сьогодні не отримав Трудової книжки, не бачив того наказу, я і саму постанову Кабміну бачив лише на урядовому сайті…

Взагалі девальвація системи зовнішнього оцінювання розпочалася у квітні 2010 року, коли були внесені зміни до Умов прийому до ВНЗ, якими запроваджувався середній бал атестату, надавалося право випускниками попередніх років не складати тести, урівняли сертифікати, видані у різні роки… Я тоді рішуче виступив проти цього. Я писав не одну доповідну міністру, намагався довести, що це  непрофесійно, це неправильно. Але мої докази не були почуті. Потім з’явилася ця історія з англійською мовою. Повністю інспірована. У липні міністр Табачник проводив прес-конференцію, де він сказав, що це є буря в склянці води. Було багато камер і журналістів, які це зафіксували.

А сьогодні заступник міністр пан Суліма витягує цю історію з тестом з англійської мови і намагається звинуватити мене в тому, що тест був поганим. По-перше, Суліма не є тим фахівцем, який може давати оцінку тестам. По-друге, є психометричні дані про якість тесту. Вони є нормальними, навіть хорошими. По-третє, ми не маємо жодного судового позову від тих, хто складав тест з іноземної мови і що через цей тест вони не змогли реалізувати своє право на вищу освіту. Врешті-решт в УЦОЯО немає жодного офіційного документу, який би свідчив, що тест низької якості. Ми знаємо, що працювала якась “експертна група”, але до сьогодні Український центр результатів цієї “експертної групи” не отримав.

Всі розмови про те, що тест з англійської мови був поганим – це все історія, притягнута за вуха.

Аналогічно можна коментувати і твердження пана Суліми про недоліки в проведенні зовнішнього оцінювання 2010 року. Жодного документу – чи то наказу, чи то рішення колегії чи будь-якого іншого, в якому б давалася оцінка ЗНО, крім цього офіційного звіту, немає в природі. Тому я буду позиватися про захист ділової репутації, честі і гідності до заступника міністра Суліми і буду просити, щоб він у суді навів докази того, що ЗНО у 2010 році відбулося з якимись проблемами і що тест з англійської мови був неякісний.

До речі, нещодавно пан Суліма став членом Академії педагогічних наук. За які заслуги  професійний чиновник з Дніпропетровська, який до педагогіки не має жодного відношення, отримав таке звання?

Мені не зовсім зрозуміло, як пан Суліма став членкором Академії педагогічних наук. Можу сказати, що я також балотувався на цих виборах до НАПН, і мені не вистачило одного голосу, для того, щоб стати членкором.

Це при тому, що я на свій перший урок прийшов у 1976 році і пройшов всі сходинки: від учителя, директора школи, директора профтехучилища, заступника завідуючого облвно, начальника управління освіти, завідуючого кафедрою, вузівського викладача… І навіть працюючи у Центрі, я не залишав викладацької діяльності.

Думаю, мене в науковому світі знають і за моїми науковими дослідженнями. Та, очевидно, члени академії вважали за необхідне обрати інших до своєї інституції…

Ви особисто знайомі з новим керівником Центру – пані Зайцевою? Чи є у неї хоч якийсь досвід роботи, пов’язаний з тестуванням?

Особисто я з пані Зайцевою жодного разу не спілкувався. Але для мене важливий не послужний список посад людини, не її звання і ступені, а важливі її конкретні справи. Зайцева впродовж останнього часу працювала заступником міністра і займалася питаннями профтехосвіти. Що зробили з профтехосвітою за цей час – відомо всім.  Мабуть, якби пані Зайцева вміла і хотіла відстоювати інтереси профтехосвіти чи хоча б вникла у ці проблеми, як це належить заступнику міністра, то, можливо, ситуація була б іншою.

Вчора, як мені передали, пані Зайцева заявила, що вона буде наводити порядок в Українському центрі оцінювання якості освіти. Для того, щоб робити такі заяви, потрібно спочатку зрозуміти, що за структура і як вона працює, а потім вже робити висновок про те, чи там потрібно наводити порядок.

В освітніх колах багато говорять про проросійську орієнтацію Вашої наступниці. Якщо це правда, то наскільки це може бути загрозливим для Центру?

Я не думаю, що це суттєво відіб’ється на роботі Українського центру. Є програми ЗНО, у яких міститься той матеріал, який є у шкільних програмах. Її проросійська, як ви сказали, орієнтація може стосуватися хіба що тесту з історії України. Але, думаю, це вже перебільшення з боку деяких політиків і ЗМІ.

З Іваном Вакарчуком ви майже кожного тижня виходили на прес-конференції під час проведення вступних кампаній. З новим керівником Міносвіти Вас можна було побачити лічені рази. Як Вам працювалося з Табачником?

…Я не можу сказати, що у мене були погані стосунки з Дмитром Володимировичем. Але для мене тим більш цікава ситуація, коли він підписав подання на моє звільнення, навіть перед цим не перекинувшись бодай би одним словом зі мною.

Ваша команда пішла з Вами чи залишилася працювати на чолі з новим керівництвом?

Учора відбулося, я б сказав, рейдерське захоплення Центру. До центру приїхав пан Суліма і новий керівник. Була дуже жорстка розмова з працівниками Центру, які не звикли до такого стилю спілкування. В результаті заяви про звільнення написали два заступники директора.

А скільки у Вас їх було?

Чотири.

Одна вже звільнена. Одного попередили сьогодні, що з ним не бажають працювати. Звільнилася надзвичайно досвідчена людина, яка відповідала за систему безпеки. Звільнилися деякі інші люди.

Новопризначеному керівнику Центру сьогодні довелося вибачатися за вчорашню поведінку, але думаю, що весь персонал нашого закладу вчора побачив, хто є хто.

Думаю, звільнення будуть продовжуватися. І це є дуже небезпечно.

З вами працювали перевірені люди. Тепер доступ до секретних тестових завдань отримають нові люди, не фахівці. Чи існує загроза витоку інформації, вірогідність того, що її просто “зіллють” потрібним людям?

Якщо є велике бажання (а я в цьому вже переконався) зробити Український центр залежним від МОН, а швидше від окремих людей, які там працюють, – це неминуче. Загроза, що тестові завдання зіллють, існує. А збудувати систему безпеки не так просто.

Кожен звільнений працівник  – це була певна ланка у цій системі безпеки. І вирвавши хоча б одну з цих ланок, цілісної системи вже не буде. Треба будувати щось нове. А для цього потрібен час і досвід. Немає ні того, ні іншого. Сьогодні у нас 12 січня. За нашими графіком, за три дні потрібно починати друк тестів. У мене щодо цього виникають сумніви…

Чи не стане ЗНО профанацією?

Якщо повністю спрацює система прийому до ВНЗ так, як вона передбачена сьогодні, то ЗНО стане профанацією.

Що таке додати 20 балів за навчання на підготовчих курсах? Той, хто може заплатити гроші – той отримує цих 20 балів. Хто не може заплатити гроші – вже виявляється не в рівних умовах з рештою.

Що таке надати певну кількість балів за участь у Малій академії наук чи предметних олімпіадах? Ми знаємо, що таке предметні олімпіади навіть IV рівня, прекрасно знаємо, як купуються і продаються ці перші, другі, треті місця. Це не є ні для кого секретом.

А всі ці ідеї про продовження практики урівняння сертифікатів випускників попередніх років. Навіть програма ЗНО 2011 року відрізняється від програми 2010 року. Ці сертифікати вже не можна порівнювати.

Такого ЗНО, яке було у 2008-2009 роках, коли воно мало дуже високий рейтинг громадської підтримки, не зважаючи на те, подобалося воно деякими політикам чи не подобалося, такого ЗНО вже не буде…

Тобто де-юре його залишать, а де-факто цінність тестування буде знівельована…

Я думаю, що процеси розвиваються саме у цьому напрямку.

А чи не скасують його повністю чи боятимуться реакції громадськості?

Мені тяжко щось прогнозувати в даному випадку. Хоча я знаю, що в тому проекті закону про вищу освіту, який внесений народним депутатом Мірошниченком, поняття ЗНО взагалі немає.

У Міносвіти заявили про зменшення держзамовлення більше ніж на 40%. Наскільки це доцільно?

Система держзамовлення в Україні абсолютно нелогічна. Держава платить кошти за навчання  студентів, а той, хто отримує ці кошти, повинен брати участь у тендері на право готувати студентів. Потрібно всіх поставити у рівні умови: і університет Тараса Шевченка, де навчають юристів, і 200 інших університетів, де є правознавство, і створити тендерний комітет. Держава робить держзамовлення на 1000 юристів. І хай всі бажаючі беруть у ньому участь і показують, хто готує краще. Тому і віддавати державні кошті на підготовку юристів. А ділити державні кошти в кабінеті – тому стільки, тому стільки, в залежності від того, подобається тобі ректор чи не подобається, без будь-яких об’єктивних показників – це вже матеріал для кримінального розслідування.

Ми сьогодні купуємо комп’ютери за 3 тисячі – і проводимо тендери, а витрачаємо сотні мільйонів на підготовку кадрів без будь-якого конкурсу.

Доти, доки у нас не буде процедури закупівлі послуг, де будуть усі рівні: і приватні ВНЗ, і державні, доти у нас буде вічна проблема з держзамовленням.

Перша велика неприємність для керівників ВНЗ – це було введення ЗНО. А друга, ще більша, буде тоді, коли хтось запропонує перехід до такої конкурсної системи надання держзамовлення. Тоді і виявиться, що за результатами справжнього відкритого прозорого конкурсу багато наших престижних вишів того держзамовлення не отримають, бо там професорам під 90 років, вони не працюють над собою і приходять з лекціями, написаними 40 років тому…

Нинішнє керівництво Міносвіти намагається приборкати чи позбавитися “неугодних”. Це видно на прикладі конфліктів з Києво-Могилянською Академією і Донецьким національним університетом, наразі Ваше звільнення… З якою метою зачищають освітній простір?

Мені прикро дивитися на те, що відбувається на сьогодні з керівниками ВНЗ. Мені ніхто ніколи не може закинути, що у мене є пієтет по відношенню до ректорів. Але кожен ректор – це людина, яка має певні заслуги, і, можливо, набагато більші, ніж у тих, хто його знімає з роботи. І якщо вже потрібно звільнити керівника (а інколи це потрібно зробити), то давайте це хоча б робити цивілізовано, як того вимагає трудове законодавство, моральні принципи, врешті-решт – норми спілкування в академічному середовищі. А звільняти так, як це робиться зараз,  робити з цього шоу чи так, як мене звільнили – це нагадує боротьбу з відьмами.

З приводу Вашого звільнення висловилися екс-міністр освіти Ніколаєнко, керівництво Опори  і Центру освітнього моніторингу, інші освітні експерти. Чому промовчав Іван Вакарчук?

Іван Олександрович не промовчав. Але вiн не є публічною людиною. Проте він зателефонував мені один з перших, щойно я почув новину про своє звільнення. І він запропонував мені роботу у себе в університеті. Це людина високоінтелігентна, високоморальна, яка не буде йти шляхом публічних заяв.

Я маю на сьогодні і пропозиції від деяких інших університетів.

На якусь з них вже погодилися?

Ні. Я в стані роздумів. Робота в університеті дуже специфічна. Тим паче, я не залишаю роботу у тому університеті, де я працюю на сьогодні. Але у мене трошки інші плани. Я не піду з освіти, як це, можливо, комусь хочеться. Я буду говорити відверто, говорити правду про те, що робиться в українській освіті.

У мене немає власного бізнесу, якихось особливих статків. Я не можу пишатися нерухомістю на Хрещатику, – у мене її взагалі немає. У мене є невелика ділянка землі, де все зроблено своїми руками. Тому я буду десь працювати, тому що треба за щось жити.

Врешті-решт, я ще не звільнений з роботи. У мене немає документів, які б дали підстави таким себе вважати. Я зараз на лікарняному. Як може бути звільнена людина на лікарняному – я взагалі цього не знаю…

Розмовляла Анна Ященко

УНІАН

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!