Олександр Пищур: “Пробивши, як Мілевський, можу зарити крота”

Повернувшись у минулому році зі словацького «Ружомберока» до «Волині» Олександр Пищур довгий час не міг допомогти своїй команді через дискваліфікацію. Проте через кілька місяців після старту сезону заборона Федерації футболу Словаччини була знята і нападаючий одразу ж отримав можливість виходити на поле. Його голи в другій половині осінньої частини сезону багато в чому допомогли «Волині» суттєво поповнити очковий запас. У минулому, чемпіонаті отримавши капітанську пов’язку, Пищур провів всього 17 матчів, але це не завадило йому забити левову частку м’ячів лучан – 8. Чотири з них побували у сітці воріт суперників після ударів з 11-метрової позначки, що виявилося кращим результатом серед пенальтистів.

- У минулому сезоні у «Волині» бив всього чотири пенальті, – згадує Олександр Пищур. – Арбітри їх призначали в матчах з «Ворсклою», «Севастополем», донецьким «Металургом» і «Кривбасом». Усі чотири вдалося реалізувати.

- Багато пенальтистів мають свої секрети. У вас вони є?

- Ні. Для мене удари з одинадцятиметрової позначки нічим не відрізняються: підійшов до м’яча, вдарив, забив – і все нормально.

- У чому запорука успіху при виконанні одинадцятиметрового?

- Психологічна впевненість. На одному везінні в дуелі з голкіпером далеко не заїдеш.

- Як саме пробити пенальті ви вирішуєте для себе заздалегідь або ж дієте залежно від ситуації?

- В основному, виходжу з ситуації. Лише в одному випадку з чотирьох бив пенальті на силу, в інших дивився на воротаря.

- Аналізуєте чи можливості того або іншого воротаря?

- Ні, ніколи! Про це я навіть не думаю. Для мене ця обставина не має абсолютно ніякого значення.

- Чи часто в кар’єрі доводилося мазати з «точки»?

- До років 26-27 до 11-метрової позначки я навіть не підходив. Виходило так, що м’яч після моїх ударів з пенальті мети досягав не завжди – то вище воріт полетить, то поруч зі штангою. Коли я повернувся до «Волині» вдруге, то кілька 11-метрових не реалізував. Через це до «точки» з рік навіть не підходив. Лише через якийсь час, надбавши психологічну стійкість, знову почав пробувати бити пенальті. Стало виходити.

- Володар «Золотого м’яча» 1986 року Ігор Бєланов бив пенальті на силу, а динамівець нинішнього покоління Артем Мілевський п’ять років тому на чемпіонаті світу в Німеччині виконав одинадцятиметровий м’яким «парашутом» по центру воріт. Чия манера вам імпонує найбільше?

- Що стосується Мілевського, то далеко не кожен футболіст зможе пробити так, як він у тому пам’ятному матчі. Під мій розмір ноги мені більше підходить манера Бєланова. Якщо проб’ю, як Мілевський, то можу зарити крота.

- Досвід виконання пенальті у когось запозичили?

- Ні. Все набагато простіше: роблю це як вийде. У процесі виконання одинадцятиметрового ситуація може змінюватися – раптом воротар піде на м’яч раніше. Спочатку я бив, не дивлячись на голкіпера, а тепер на свого візаві у «рамці» обов’язково дивлюся, намагаючись визначити, куди він вирушить до удару.

- Крім пенальті ви ще й штрафні удари виконуєте. Цей елемент футбольного мистецтва дається складніше?

- Так, особливо тепер. Давненько щось я не відпрацьовував штрафні, через що – то в «стінку» потрапляю, то м’яч летить повз ціль. Доведеться приціл трохи підточити.

- Коли у вас проявлося вміння «майстра стандартів»?

- Та ну що ви – який там «майстер»! Це ви перебільшуєте. Один раз з п’яти потрапляю у ворота, а ви кажете «майстер». Так, буває, що м’яч залітає. Ну, це така справа …

- Після тренувань одинадцятиметрові або штрафні відпрацьовуєте?

- Якщо чесно, то забув, коли це робив. В усякому разі, що стосується пенальті. А от штрафні кілька разів після занять пробував пробивати. Коли я грав у Словаччині, то «стандарти» не виконував зовсім – в «Ружомбероці» для цього були непогані виконавці. Повернувшись до «Волині», довелося відновлювати навички.

- Хто у «Волині» б’є пенальті не гірше за вас?

- Коли я граю в складі, то нікому не даю це робити.

- У подібних ситуаціях застосовуєте свій капітанський статус?

- Справа не в цьому. Про те, хто буде бити пенальті, домовляємося ще до гри. Про це на передматчевій установці говорить тренер – от і все.

- Претензії від головного тренера «Волині» Віталія Кварцяного часто доводиться чути?

- Я думаю, що більше, ніж будь-кому іншому.

- І як – по справі?

- Він тренер – йому видніше.

- Чи бувало таке, коли наставник команди ставив Олександра Пищура у приклад?

- Дуже рідко.

- Тренувальний збір «Волині» у Криму завершився. Втома накопичилася?

- Це робочий процес, всяке буває. Після передостанній гри з «Таврією» так м’язи насмикав, що на наступний день навіть не тренувався. Втома була, але більшою мірою психологічного характеру. Збір у нас цього літа вийшов більше ігровий, без акценту на «фізику», як бувало раніше. В основному була робота з м’ячем.

В’ячеслав Кульчицький, Спорт-Експрес в Україні

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!