Оксана Лойко: «На роботі, як на фронті»

Гарна молода дівчина з довгим русявим волоссям та приємною теплою посмішкою на обличчі… Хто б міг подумати, що за такою тендітною та милою зовнішністю приховується така потужна, сильна, вольова, патріотична натура. Оксана Лойко – активна громадська діячка, голова молодіжного крила Волинського осередку «Фронту Змін», представниця волинського осередку благодійного фонду «Серце до серця», засновник Молодіжного дискусійного клубу Волині, а також діючий член Центру ефективної комунікації.

 

Саме з цією панянкою ведемо далі бесіду.

 

 

 

- Оксано, ми знаємо про вашу гіперактивну  діяльність. Розкажіть, будь ласка, про те, яка з них є першочерговою для Вас?

 

Так, справді, рід моїх занять доволі різноманітний та різнобічний, але на даний момент, все-таки, найважливішою частиною мого життя є «Фронт змін». Саме сюди я віддаю більшу частину свого часу, сил та енергії. І це все зовсім не через те, що я мрію побудувати яку неймовірну політичну кар’єру (стати депутатом чи щось на зразок цього). Все це звичайно добре і зовсім не зайве, але поки що мене більше турбує стан нашої країни… Я розумію, що вона потребує змін і хочу допомогти їй у цьому всіма можливими методами, а зробити це можна тільки через політичну діяльність. Тому я тут, у «Фронті»,  тому я спрямовую сюди усі свої сили та енергію.

 

 

 

- А щодо іншої вашої діяльності?.. Вона уже не відіграє у вашому житті таку важливу роль?..

 

Звичайно,  не варто забувати про мій, так званий, «святий обов’язок» – Центр ефективної комунікації, який хоча й трішки відійшов на задній план, але не втратив своєї значущості у моєму житті. Ну і звичайно таке собі своєрідне хоббі «Серце до серця», діяльність якого щороку активізується в травні і тоді уже ніяка політика і жодні інші проблеми не здатні мене звідти відірвати. В цей період я цілком віддаюсь роботі у фонді.

 

 

 

- А чому саме «Фронт змін», адже існує безліч альтернативних варіантів?

 

   Що Вас сюди привело?

 

 

 

На такі запитання я завжди відповідаю так: з одного боку є Київ – центральний офіс, є лідер, є міцна структура, хороша команда, якій я довіряю, вони мені імпонують, мені подобається з ними співпрацювати. Інша справа – це люди, які тут на місцях. Якби, скажімо, хтось з них втратив би мою довіру, чи довіру моїх друзів, то цілком можливо, що мене б тут уже й не було. Але у свій час, партію очолював Святослав Євгенович Кравчук з яким ми, до речі, ще тоді починали організовувати акцію «Серце до серця». Тобто, з цією людиною мене пов’язувала тісна та плідна співпраця, причин не довіряти йому у мене не було жодних і тому, коли з’явилася пропозиція долучитись до роботи «Фронту» я одразу із радістю погодилася, без жодних сумнівів.

 

 

 

- Оскільки «Фронт змін» – це партія опозиційна, то виникає питання: чи не відчуваєте Ви утисків з боку влади? Чи не перешкоджає вона вашій діяльності?

 

 

 

Власне у Луцьку та й у Волинській області загалом, якогось конкретно відкритого тиску я не бачу. Що стосується рівня всеукраїнського, то тут є різні нюанси, які можна вважати тиском (хоча й мінімальним, поки що).  Як би там не було, але боротись ми будемо до останнього кінця. Ідеальним сценарієм взагалі був би імпічмент Президента і обрання новим Президентом України Арсенія Петровича. Ну це в ідеалі, а поки що, будемо чекати чергових виборів, будемо робити все необхідне для того, щоб більше така помилка не повторилась і триматимемо кулаки за Україну.

 

 

 

- Чи є люди, про яких Вам хотілось би розповісти? Які, можливо, допомагають у вашій діяльності, підтримують, надихають?..

 

 

 

Напевно, багато людей на моєму місці відповіли б пафосно, типу: батьки, мама і т.д. Звичайно, маму мені потрібно згадати, як би це банально і традиційно не звучало, але мама – це є мама і, я думаю, тут мене всі зрозуміють. Та є у мене ще одна людина, яка забезпечує мені просто МЕГАпідтримку (будь-яку, навіть фінансову) – це моя бабуся, у якої я дуже часто буваю, бо живе вона у селі за2 кмвід Луцька. Саме ця людина дарує мені найпозитивніші моменти мого життя і за це їй велике «дякую».

 

 

 

- Робота займає більшу частину вашого часу, чи не впливає це якось на ваше особисте життя? Чи не доводиться жертвувати молодими роками?

 

 

 

Та доводиться… Звичайно доводиться… Розумієте, просто питання у тому, як хто ставиться до твоєї зайнятості, бо ж бувають різні ситуації… Звісно жертвувати доводиться і конкретно, але що робити. Я не знаю, що буде завтра, але сьогодні мене цілком влаштовує така ситуація.

 

 

 

- Розкажіть про свої плани на майбутнє? Все-таки у якій сфері хочете розвиватись в подальшому?..

 

 

 

На сьогодні, я себе знайшла. Мені дуже комфортно і приємно працювати у тому руслі, в якому я зараз направляюсь. З одного боку, в майбутньому я бачу себе тут, у «Фронті змін», пов’язую себе саме з політикою, а з іншого, відкрию такий маленький секрет, я б дуже хотіла створити власний громадсько-політичний проект. Чесно кажучи, ще не знаю, що воно буде із себе представляти. Можливо, це буде щось пов’язане із творчістю, яка критикуватиме і висміюватиме владу аби змінити суспільну свідомість і мислення українського народу.

 

 

 

 

 

- Чи не маєте наміру залишити Луцьк? Переїхати, наприклад, до Києва чи деінде?

 

 

 

На разі, жодних планів щодо переїзду у мене немає. Я тут, я на місці, я патріот свого міста, своєї області і навіть на різноманітних конференціях я зазначаю, що я з Луцька, з Волинської області, повторюю це чітко і окремо підкреслюю, для того аби люди розуміли, що не має «горада Валинь» або «Луцької області». А щодо питання виїзду з Луцька… Я не знаю, можливо і трапиться так колись, що мені треба буде залишити Луцьк і переїхати кудись,ю але таке трапиться лише за тієї умови, якщо я дійсно відчую, що десь там я потрібна більше ніж тут. Лише в такому випадку.

 

 

 

- Оксано, а якби Вам надали таку можливість, що б Ви змінили в Україні найперше, для того аби покращити її стан?

 

 

 

Навіть не знаю… На жаль, в Україні існує стільки проблем, що дуже важко, насправді, визначитись з пріоритетами і сказати, що важливо, а що – ні. Мабуть, все-таки треба дивиться в корінь і звернути увагу на виховання нації, на прив’язання почуття патріотизму ще з малечку. Думаю, варто звернути увагу на освіту, на її подачу, на підхід до неї. Важливу роль має відігравати підвищення духовності народу… Все це має бути не лише там в садочках чи школах, це має бути у всьому: у фільмах, у літературі, на телебаченні, радіо, тобто всюди.

 

 

 

Ми щиро вдячні Вам за плідну бесіду. Не фронтальних  Вам буднів, творчого натхнення і приємних людей.

Розмову вела Олена Третяк 

 

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!