Ігор Коцан: “У світі є різні типи навчальних закладів”

Щойно розпочалася наша розмова із ректором Волинського національного університету імені Лесі Українки професором Ігорем Коцаном, як у його кабінеті пролунав дзвінок.

«Це із Польщі, ректор Люблінського католицького університету імені Іоана Павла ІІ Станіслав Вільк», – доповіла секретар-референт. Чемно попросивши вибачення, Ігор Ярославович узяв слухавку. Йшлося, як я зрозумів, про участь ректора Люблінського університету в науковій конференції, яку проводить Волинський університет за програмою транскордонного співробітництва. Тому коли мій співрозмовник поклав слухавку, я найперше його запитав про міжнародну співпрацю Лесиного університету, яка в останні роки дуже пожвавішала. Крім спільних наукових конференцій, відбуваються обміни студентами й викладачами, студенти отримали можливість одночасно навчатися у Волинському національному університеті й одному із європейських вишів, стажуватися за кордоном. Як всього цього вдалося досягти, запитав я.

У нас є стратегія розвитку університету, є план роботи міжнародного відділу, – сказав Ігор Коцан. – І коли часом кажуть, що потрібно замкнутися тільки на своєму виробнику, то я переконаний: якщо не буде імпорту з інших країн, то якість продукції, яка виробляється в Україні, буде дуже низькою. Якщо ми не будемо імпортувати всі наукові й освітні досягнення із країн Європи, далекого зарубіжжя, із країн СНД, то про який розвиток університету можна говорити? Міжнародна співпраця належить до основних пріоритетів у діяльності нашого університету. І тому в нас у цьому напрямі розроблена відповідна програма. Ми вступили в Європейську асоціацію університетів…

- В котрому році?

– У 2010-му. І, звичайно, в нас підписані угоди про співпрацю з багатьма університетами. От нещодавно я повернувся із Москви, де підписав угоди про співпрацю із Московським гуманітарним університетом і Саратовським державним університетом імені М.Г. Чернишевського.

– Тим часом багато хто заявляє, що радянська система освіти була однією з найкращих у світі. А яка ваша думка?

– Можна було говорити про радянську систему освіти у той час, коли вона існувала. Світ змінився, і зараз радянська система освіти не може бути кращою, тому що з’явилася нова форма обміну інформацією (Інтернет), якої тоді не було. І не було тих можливостей обміну інформацією, які є сьогодні. Радянська система освіти будувалася на фундаментальній науці, на теоретичних знаннях. А зараз система освіти у всіх цивілізованих країнах, крім фундаментальних досліджень,  побудована на прикладних знаннях та на прикладній науці. І за рахунок цього шлях до реалізації наукових досягнень стає коротшим. І тому ми можемо зараз багато дискутувати про переваги тієї чи іншої системи освіти, але життя показує, що всі новітні технології, які реалізовуються в найбільших всесвітніх корпораціях, розробляються не в країнах колишнього Радянського Союзу, а в країнах європейських, у США, в Японії.

– Але водночас ви їдете в Москву, в Саратов…

– Ми не повинні відмовлятися і від тих зв’язків, які були в Радянському Союзі. Адже я переконаний, що Україна за 20 років незалежності багато втратила через те, що ми не зберегли науково-освітню інтеграцію, яка була в Радянському Союзі. Тому що тоді багато наукових розробок були здійснені спільно різними університетами. Із розмов з представниками Московського державного університету імені М.В. Ломоносова, Московського державного технічного університету імені М.Е. Баумана, університетів, визнаних у світі, я дізнався, що сьогодні не проводяться спільні конференції з внз Харкова, Києва, Дніпропетровська. За 20 років географія змінилася. І в Москву на конференції їдуть більше науковців з Німеччини, Франції, Китаю, США. А українських дуже мало. Це неправильно. Я думаю, ми повинні розвивати зв’язки і на Схід, і на Захід, використовувати всі можливості, щоб вивчати досягнення наукових лабораторій і Східної, і Центральної, і Західної Європи.

– Зважаючи на те, що, як ви сказали, наука сьогодні повинна бути більш прикладна, які нові спеціальності відкриваєте у себе в університеті? Адже ви щороку отримуєте ліцензії на нові спеціальності.

– Так було щороку протягом останніх років. Проте цього року ми зосередили свої зусилля на тому, щоб зберегти ті спеціальності, які вже відкриті. Адже, як ви знаєте, цього року далася взнаки так звана демографічна яма. Так склалося, що сьогодні до вишів вступали здебільшого випускники шкіл, народжені у той період, коли в Україні народилося найменше дітей. Порівняно з минулим роком, випускників шкіл на Волині було на 42 відсотки менше. На відміну від Рівненської області, де менше лише на 15 відсотків. Тож, зважаючи на це, нам треба було зберегти нові спеціальності, відкриті в університеті в попередні роки. Однак ми ліцензували нові магістерські програми, зокрема: «Економічну і соціальну географію», «Музейну справу та охорону пам’яток історії та культури»; о.к.р «спеціаліст»: «Видавнича справа та редагування», «Туризмознавство»; у Коледжі технологій і бізнесу ВНУ ліцензували нову спеціальність – «Оціночна діяльність». Акредитували о.к.р. «магістр»: «Правознавство» та «Управління інноваційною діяльністю». Надалі плануємо відкрити нові спеціальності на тих факультетах, де є спеціальності, які зараз неконкурентні, наприклад, на хімічному факультеті. Тут студенти отримують спеціальність «хімік, викладач хімії», А ми хочемо, щоб на цьому факультеті вивчалася не тільки загальна, а й прикладна хімія, наприклад, фармакологічна хімія, екологічна хімія, технологічна хімія, і, відповідно, факультет буде називатися хіміко-технологічним. Отримуючи такі спеціальності, наші випускники зможуть працевлаштуватися і застосувати свої знання. Я думаю, що після відкриття нових спеціальностей новий хіміко-технологічний факультет за кількістю поданих заяв від абітурієнтів досягне такого ж рівня, як економічний чи юридичний факультети, або навіть їх випередить. Тільки щоденна праця дасть можливість підготувати відповідні кадри і матеріально-технічну базу. Також треба відкрити нові спеціальності на фізичному факультеті. Наприклад, радіофізика, комп’ютерна інженерія, кібернетика (від давньогрецького «кібернетіс» – кермо, керманич, мистецтво керування) Я переконаний, що всі процеси, які є в природі, повинні вивчатися і застосовуватися в діяльності людей. Саме цим і займається кібернетика, і нічого кращого ми не придумаємо.

– Водночас, Ігоре Ярославовичу, незважаючи на ту демографічну яму, про яку ви говорите, вам вдалося зберегти конкурс під час прийому абітурієнтів. Чи задоволені ви рівнем знань вчорашніх абітурієнтів, а нині ваших першокурсників?

– Про рівень знань дітей, які щойно вступили в університет, зможемо говорити дещо пізніше. Ми його поки що вивчаємо. Одне можу сказати напевно: імідж університету за останній час зріс. Тому що збільшилася географія абітурієнтів, які хочуть вступити у Волинський національний університет. До нас їдуть вступати випускники шкіл не тільки із сусідніх, а й з інших областей України. Ми стаємо конкурентними. Бо у нас створені хороші умови не тільки для навчання, але й для всебічного розвитку студентів, організації їхнього дозвілля, зростають можливості працевлаштування після закінчення нашого вишу. Створено позитивний імідж колективу університету. Наш навчальний заклад виходить на міжнародний рівень. Тут працюють різноманітні міжнародні програми. Все це студенти розповідають своїм батькам, друзям. Отже, за п’ять років нам вдалося так підняти рейтинг університету, що за кількістю поданих заяв від абітурієнтів серед усіх університетів України ми вийшли цього року на дев’яте місце. Це хороший показник, тому що є університети із столітньою історією, а є й такі, які мають по 200-300 років. Але загалом ми все-таки втратили кількість студентів, які навчаються на платній формі навчання. Тому що є багато внз, які абітурієнти вибрали заради того, що вони можуть туди вступити на державну форму навчання. Не у зв’язку з іміджем університету, а тому що вчитися за бюджет держави чи за власні кошти, є різниця.

– Але втрата кількості платників – це втрата додаткових коштів, які вкрай потрібні навчальному закладу. Адже у вас є великі плани розвитку університету, як от, наприклад, проект будівництва студентського містечка на вулиці Львівській. До речі, на якій стадії він сьогодні?

– У нас ведеться серйозна науково-навчальна робота. Але сьогодні справді лише цього одного замало. Студенти повинні мати хороші умови для того, щоб добре навчатися. Для цього потрібно створювати студентські містечка, своєрідні закриті центри, де студент може перебувати цілий день, і щоб там було все, що йому потрібно для того, аби підготуватися до занять, пообідати, відпочити, зайнятися спортом. Щоб все було в одному місці з його ровесниками і в гарному колективі. Закладення такого центру матиме на меті створення активного і престижного вищого навчального закладу високого світового рівня, покликаного згуртувати прогресивну молодь з різних областей України та інших країн. Тому ми створимо в Луцьку такий студентський центр Це дасть поштовх до того, що й місто матиме серйозну перспективу і розвиватиметься.

– Але ж це вимагає великих коштів.

– Так, звичайно. Але це все залежить від того, які плани перед собою ставити. Мабуть, ви знаєте, що нещодавно головою Наглядової ради Волинського національного університету імені Лесі Українки став Народний депутат Ігор Палиця, випускник нашого університету, який показує іншим приклад того, як конкретними справами треба думати про майбутнє своєї країни. От журнал «Форбс» публікує списки найбагатших людей. Але сьогодні вже з’являється інша тенденція, і скоро критеріями таких публікацій стануть не кількість коштів, а суми інвестицій у соціальні, наукові, освітні проекти. Ігор Петрович почав із соціальних проектів (по 10 студентів пільгових категорій із кожного факультету й інституту (загалом – 170 осіб) матимуть змогу протягом семестру безкоштовно обідати в університетських їдальнях, 85 студентів університету й Коледжу технологій та бізнесу отримають іменні стипендії (800 грн. щомісячно). А далі, як обговорювалося на засіданні Наглядової ради університету, він планує інвестувати кошти в наукові проекти. І вже найближчим часом планується реалізувати один такий науковий проект, а саме, для підтримки та вирішення проблем розвитку нашого міста Ігор Петрович запропонував спільно провести науково-практичну конференцію «Стан та перспективи інноваційно-інвестиційного розвитку міста Луцька», яка відбудеться у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Цю ідею підтримав Луцький міський голова Микола Ярославович Романюк, який тісно співпрацює з нашим університетом. Соціальні, науково-освітні проекти довгострокові. Але вкладені інвестиції повернуться сторицею в майбутньому. І якби було більше таких депутатів у країні і таких випускників, то ми швидше зробили б конкурентною нашу освіту, а наші внз потрапили б в рейтинг найкращих університетів світу.

– Донедавна Наглядову раду університету очолював академік Микола Жулинський…

– Микола Григорович у певний період доклав багато зусиль у розвиток нашого університету. А сьогодні він бачить, що університету потрібно підніматися на якісно новий рівень. Тому він виступив з ініціативою звернутися до члена Наглядової ради з початку її існування Ігоря Палиці очолити цю раду. Всі члени Наглядової ради цю ініціативу підтримали. Тому що Ігор Петрович як успішний політик може багато допомогти у створенні й реалізації нових програм у Волинському університеті. Підтримав таку ідею і голова Волинської обласної державної адміністрації Борис Петрович Клімчук, і Перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Іванович Мартинюк. Тож ми звернулися до Ігоря Петровича з такою пропозицією і він погодився.

– А ви давно знайомі з Ігорем Палицею? Що можете про нього сказати як про людину?

– З Ігорем Петровичем я знайомий дуже давно. Свого часу, коли я прийшов на роботу у Луцький педагогічний інститут асистентом кафедри фізичного виховання і здоров’я, Ігор Палиця був студентом історичного факультету. Я проводив у нього заняття. Було це, якщо не помиляюся, у 1992-1993 роках. Саме тоді я з ним познайомився і увесь цей час підтримую зв’язок. Можу виділити його такі людські якості. Він завжди справедливий, а ще йому притаманна така риса характеру, як доброта. Ігор Петрович любить тільки чесних людей, не терпить несправедливості і, якби можна було, він би допоміг усім жителям планети. Завжди уважно і з розумінням ставиться до проблем і хоче всім допомогти. А якщо продовжити, то можна згадати вислів Дейла Карнегі: «Якщо тобі дістався лимон, зроби з нього лимонад». Люди часто скаржаться на життя і умови, в які потрапили. А Ігор Петрович своїм прикладом підтверджує вислів цього великого психолога. Ось ці якості конкретно характеризують його як Велику Людину.

– У вас почесним професором є Віктор Андрійович Ющенко. А чи не задумувалися над тим, щоб запросити стати почесним професором Волинського національного університету Віктора Федоровича Януковича?

– Звичайно, для нас було б великою честю, запросити Віктора Федоровича і запропонувати йому стати почесним професором Волинського національного університету імені Лесі Українки. І думаю, що найближчим часом на Вченій раді університету ми обов’язково будемо ставити таке питання, щоб організувати зустріч з Президентом України Віктором Федоровичем Януковичем у нашому університеті.

Студенти університету звернулися з листом до Президента України, в якому виходять з пропозицією підтримати ідею будівництва у кожному обласному центрі студентських містечок. Ми плануємо розпочати створення таких студентських центрів із Волинської області. Цю пропозицію підтримує Борис Петрович Клімчук, голова облдержадміністрації. Це перспектива освіти й науки. Її потрібно розвивати і підтримувати на Президентському рівні. Тому, якби Віктор Федорович Янукович погодився б з ідеєю створення регіональних студентських центрів, то це була б велика і важлива реформа науково-освітньої галузі в Україні.

– Сьогодні бурхливо обговорюють проект Закону «Про вищу освіту». Особливо в тій частині, де йдеться, що університети повинні мати 10 тисяч студентів…

– У світі є різні типи навчальних закладів. І Україні теж уже час виписати чіткі критерії, щоб усі знали, до чого йти вищим навчальним закладам. Ви знаєте, що найбільш поширеними є такі типи вишів: університети, інститути, коледжі. Є ще академії. У нас хочуть зробити так само. Але у нас є національні університети. У багатьох країнах університетом може називатися вищий навчальний заклад, в якому навчається не менше, наприклад, ніж 10 тисяч студентів. Я вважаю, що про чисельність студентів ще можна сперечатися, тому що в нас склалися певні історичні традиції. І для того, щоб на теперішньому етапі зберегти освіту у всіх регіонах України, треба, можливо, відійти від показника чисельності студентів, а зробити, щоб у кожному обласному центрі був регіональний університет. На базі класичних університетів, які вже створені.

– Але ж у Луцьку є два національних університети…

– Наші два університети зовсім різнопрофільні. Університет – це універсальний вищий навчальний заклад, де є спеціальності природничого і гуманітарного циклу. А інститут повинен бути профільним: технічний, медичний, педагогічний. Якщо йти за найбільш поширеними типами навчальних закладів, про які я казав, то технічний університет – це класичний технічний інститут, а наш університет – класичний університет. Тому вести мову про об’єднання, розказувати, що є два університети, які між собою ведуть дискусії, хто головніший, думаю, неправильно. Вважаю, коли буде ухвалений Закон «Про вищу освіту», це стане всім зрозуміло, і всі питання відпадуть.

– Повертаючись до вступної кампанії, чи задовольняють вас нові умови прийому, за якими вишам дали більше прав, зокрема, враховувати бали, здобуті абітурієнтами – слухачами підготовчих курсів?

– Це неправда. Є єдині умови прийому у вищі навчальні заклади, розроблені і затверджені Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України . І кожен університет приймає абітурієнтів до свого навчального закладу згідно з ними. І як це відбувається, контролюють всі правоохоронні органи України (сьогодні ВНЗ України контролюють 28 організацій, а допомагають 5).

– Так. Але я кажу про 20 балів, які додатково може отримати абітурієнт, якщо він прослухав підготовчі курси й успішно склав тестування в університеті.

– 20 додаткових балів для слухачів підготовчих курсів запровадили для спеціальностей природничих та інженерних, де найменший конкурс, з метою підняти їх престиж, щоб абітурієнти могли вступити на ці спеціальності і заповнити бюджетні місця. Це спеціальності: математика, фізика, хімія та деякі інші.

– Ті, на які не дуже хочуть йти випускники шкіл.

– Це саме є стимулом до того, щоб туди йшли абітурієнти і ставали нашими студентами. Я думаю, що це великий плюс. Бо дали якісь маленькі переваги над спеціальностями економічного, міжнародних відносин чи юридичного факультетів. Видається, що в нас кожен другий випускник хоче стати юристом або економістом. А хто буде працювати за спеціальностями, які потребує ринок праці? Тож я думаю, що це правильне рішення – надати додаткові переваги тим, хто хоче вступити на природничі спеціальності.

– Ми розмовляємо у кабінеті, в якому 20 років тому працював перший секретар обкому Компартії. Сьогодні тут на стінах – розп’яття Ісуса Христа, старовинні ікони. Вам їх хтось подарував?

– Так. Цю ікону подарував Борис Петрович Клімчук, а цю – владика Михаїл (керуючий Волинською єпархією УПЦ КП, – авт.). Ось на протилежній стіні – годинник, привезений з Єрусалима, який подарував владика Ніфонт (митрополит Луцький і Волинський УПЦ, – авт.). Ми співпрацюємо з духовними академіями, проводимо спільні конференції, семінари, круглі столи, засідання.

– Наука і церква. Чи не є вони антагоністами?

– У всі історичні епохи релігія з пересторогою ставилася до науки, хочемо ми це визнавати, чи не хочемо. Тому що в релігії всі невідомі речі в світі вже описані. А наука невідомі речі вивчає і хоче дійти до істини. Але це життя, і науковцям треба краще працювати, відстоювати свою істину, а церкві все робити для того, щоб канони, заявлені нею, були переконливі, щоб науковці, роблячи свої дослідження, переконувалися, що це – правда, що вищий розум існує і треба йому підкорятися.

– А ви – віруюча людина.

– Так. І часто кажу своїм викладач і студентам: коли ти віриш в Бога, а він не існує – ти нічого не втрачаєш, а коли ти не віриш в Бога, а він існує – ти втрачаєш усе. Я вважаю, що Бог є, бо якби його не було, то не було би так багато непояснених подій і явищ, які протягом тисячоліть відбуваються у світі.

– Що ви побажаєте читачам, волинянам, своїм студентам, викладачам?

– Насамперед студентам. Розпочався новий навчальний рік. І я переконаний, що він став добрим початком для всіх наших студентів, які сіли за парти. Є можливість використати цей час максимально для себе. Хочу нагадати і викладачам, і всім керівникам банальну істину: якщо ти керівник і перебуваєш зверху над кимось, то ти не повинен сидіти зверху, а завжди рухатися вперед. Та й будь-хто з тих, хто хоче чогось досягти у житті, повинен постійно навчатися і розвиватися. Як сказав президент Національної академії наук України, академік Борис Патон, генії не народжуються, вони не падають з неба, потрібно постійно навчатися і розвиватися, тільки тоді ти зможеш досягти успіхів у своєму житті.

Святослав Лесюк

Волинська правда

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!