Михайло Якубович: “За переклад Корану в Україні бралося багато науковців”

Опісля баталій за участю патріарха Кірілла, українці розкололися на два релігійні табори: український та московський. Що буде далі? І як тверезо оцінити теперішній стан українських вірян? Про це інтернет-виданню «Волинська правда» розповів відомий дослідник Михайло Якубович, кандидат історичних наук, український сходознавець, перекладач, дослідник доктринальної та філософської думки ісламського світу.

– Для сучасного споживача існує багатий вибір серед світових релігій. Як Ви можете охарактеризувати сучасний стан української релігії?

– Сьогодні в Україні представлено понад 100 різних релігійних течій, і цей список збільшується з кожним роком. Утім, наша держава і тут неоднорідна – якщо на Заході більш поширені симпатії до традиційних релігій, то в індустріалізованих регіонах Сходу набагато більше неорелігій та інших, менш традиційних напрямів. Проте релігійність західняків загалом вища. Більше людей відвідує храми. Щось прогнозувати в Україні важко, але, на мою думку, якихось особливо суттєвих змін у релігійності українців найближчим часом не буде.

– Ви стали першим, хто здійснив повний переклад Корану. Чому саме священна книга мусульман, якщо для нас це доволі екзотична релігія?

– Насправді в Україні за переклад Корану бралося чимало відомих науковців, проте в повному обсязі їхні праці досі не знайшли свого завершення. Існують також спроби перекладу з мов-посередників, тобто російської, англійської чи інших. Моя праця, перекладена безпосередньо з арабського оригіналу, корисна не лише науковцям чи віруючим, але загалом усім, хто цікавиться Сходом. Адже іслам залишив помітний слід в історії Україні. Проблема полягає в тому, що цей слід надто складний (наприклад, татарські набіги), а тому в сприйнятті ісламу українцями існує чимало стереотипів. Проте в сучасному глобалізованому світі без знання інших культур (а Коран – то власне основа мусульманської культури) просто не обійтись.

– Після частих візитів до України патріарха Кірілла подейкують, що це не душпастирський, а політичний хід. Ваше ставлення до популяризації Московського патріархату в Україні?

– На Сході є стара добра приказка: «Релігія та політика – це брати-близнята». Ми, українці, багато в чому народ східний. Церква завжди займалася політикою, ще з тих часів, коли християнство стало державною релігією. Майже половина приходів Російської Православної Церкви знаходиться саме в Україні. Враховуючи релігійність українців, якісний відсоток тут іще більший. Але суть проблеми в іншому. Проблема в тому, що статус Московської Патріархії в Україні стає все вищим і вищим. Порушується баланс стосунків держави й церков. А історія доводить, що такі експерименти не йдуть на користь ні віруючим, яких втягують не в духовність, а у політику, ні державі загалом, яка втрачає здобутки демократії.

– Відомий факт, що Ви – дослідник доктринальної та філософської думки ісламського світу. Чи багато в Україні таких вірян? І чи популярний іслам в Україні?

– Точних цифр, на жаль, ми не маємо. У нас віруючих досі рахують за кількістю приходів, а не членів релігійних громад. Зустрічаються різні дані – хтось заявляє про два мільйони мусульман, хтось – лише про п’ятсот тисяч. Друга цифра, на мій погляд, більш точна. В Україні мешкають представники народів, що традиційно сповідують іслам – кримські та волзькі татари, чимало й вихідців із арабських та середньоазіатських країн. За останні кілька років побільшало мусульман і серед етнічних українців. Скільки їх точно – ми не знаємо. Але навіть поверхневі дослідження дають цифру більшу, ніж десять тисяч.

– У Волинській області з релігій яскраво представлені православ’я, католицизм і протестантизм. Що впливає на популяризацію інших релігій на теренах регіонів? Це проблема необізнаності людей чи політичних утисків?

– Дійсно, Волинь та ще низка західних областей належать до регіонів із загалом традиційною релігійністю. На відміну від східних регіонів, тут порівняно мало представників неслов’янських етносів. Хоча так було не завжди – ще сто років тому на Волині мешкало чимало сповідників юдаїзму, караїмізму, навіть ісламу. Мусульманами зокрема були колись переселені на ці землі татари. Із середовища таких татар, правда, вже вихрещених у православ’я, походив відомий вчений Агатангел Кримський. Тому поширення нових релігійних напрямів – це швидше питання етнічних та суспільних змін, ніж конкретно політики.

– Чи погоджуєтеся Ви із твердженням, що більшість сучасної молоді України відносить себе до атеїстів. І як впливає релігія чи її відсутність на свідомість і мораль покоління?

– Не думаю, що ця думка правдива. Атеїзм – це складне й неоднозначне явище, і не можна записувати в атеїсти тих, хто просто дистанціюється від релігійних організацій як таких. Переконаних атеїстів насправді небагато. Куди більше так званих «номінальних» віруючих, для яких релігія – просто традиція, а не визначальні моральні цінності. Проблема в тому, наскільки свідомо людина підходить до свого життя, які пріоритети перед собою ставить. Добре, коли релігія цьому сприяє. Але інколи замість справжніх цінностей ми бачимо пропаганду зовнішньої обрядовості чи навіть суто «мирської» політики. Тому, як не дивно, релігія щодо моралі грає подвійну роль. Інколи позитивну, а інколи – ні.

Довідка «ВП» :

Якубович Михайло Михайлович (26 листопада 1986, Острог Рівненської області.) – кандидат історичних наук, український сходознавець, перекладач, дослідник доктринальної та філософської думки ісламського світу. Автор першого повного перекладу Корану українською мовою, а також низки перекладів філософських та доктринальних праць з арабської мови. Опублікував значну кількість наукових статтей у галузі ісламознавства в Україні та за її межами (Саудівська Аравія, Єгипет, Великобританія, Польща). З 2008 року працює на кафедрі релігієзнавства Національного університету «Острозька академія». Очолює Відділення арабістики Лабораторії перекладу сакральних текстів того ж університету. Основні теми наукових зацікавлень – коранічна екзегетика, доктринальні принципи сунітського традиціоналізму, специфіка відношення «розум» – «традиція» у мусульманському світогляді середньовіччя й сучасності, історія ісламу в Україні.

Відзнаки:

– Подяка від Кабінету Міністрів України за активну науково-дослідницьку та громадську діяльність (2007);

– Відзнака Ісламського університету Медіни (Саудівська Аравія) за участь у першій міжнародній науковій конференції під патронатом короля Абдалли «Внесок Королівства Саудівська Аравія в розвиток ісламського світу» (2010);

– Почесний член Спілки обдарованої молоді (2011).

Анастасія КЛІМЧУК

Волинська правда

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!