Мандрівний “Жаданізм”

Приїзд Жадана у Луцьк – це подія для всієї місцевої молодіжної еліти. Для Луцька – подія особлива і резонансна саме тому, що трапляється подібне вкрай рідко, і, зазвичай, несе за собою довгі приємні спогади. Востаннє Сергій Жадан приїздив до Луцька у 2007. Того року аж двічі – разом з гуртом “Собаки в Космосі” та на фестиваль “Останнья барикада” з Сашком Ірванцем і покійним Юрком Покальчуком, як мені пізніше розповів сам Сергій. Тоді ще без своїх “Біґ Мак” і “Волошиловград”.

29 січня проект-перформанс під назвою “Мандрівники” розважали публіку у “Майдані”. Разом це: поезія від Сергія Жадана, музика від гурту «Ойра та Андрій Кириченко» з досить цікавим і незвичним інструментальним наповненням, і відео-арт (на фоні всього цього) від київської студії «Антресоля». З таким озброєнням останній січневий тиждень хлопці вирішили провести у круїзі п’ятьма українськими містами, в тому числі і в Луцьку.

До концерту ще півгодини. Намагаюсь знайти свій столик. Здається, якісь іноземці зайняли моє місце, нахабно попиваючи собі пиво. Стягуючи одяг, підходжу, кажу: “Sorry, сan I sit here”,- трохи завагавшись, каже відповідь: – ” Yes, of course”. Сідаю, все гаразд. За вечір вдвох вони випили по три пляшки пива, кожного разу ствердно киваючи головою на чергове: “Ще?”,- від офіціантки. Очевидно, німці.

Відкривалии плавання з конкурсів від виномаркету. Зал був заповнений вщент: одні тіснились на лавках, інші спостерігали стоячи. Нарешті на сцену підіймаються головні гості і персонажі заходу. Відразу виникли проблеми з бас-гітарою, доки налаштовували, Жадан уже читав свій вірш. Ритмічно… Разом з музикою отримали своєрідну гримучу суміш. Позаду музикантів на стіні висіло довге простирадло, на яке проектували відео. Воно постійно рухалося (хоча й у невеликому діапазоні), тому важко було зосередити погляд. Концерт тривав півтори години, потім були виклики «на біс». «Чесно кажучи, ми чекали цього, хоча з деяким побоюванням, бо виконали уже все, що мали. Тому ми ще раз зіграємо те, що вже було сьогодні», – так Жадан відреагував на побажання публіки.

Вже по завершенню дійства, приходячи до тями, формуючи якісь висновки і враження, в речення сама по собі складалася абревіатура «МММ», проте жодного розводу. Тут дещо інше – «Майдан», «Мандрівники», Море (пива). Як тільки Жадан спустився зі сцени, в залі почались масові заворушення, перебігання, кочування – в результаті сформувався натовп, який рушив діставати автографи, фото, вести балачки, дякувати і таке інше. За хвилин десять натовп зник, і мені вдалося задати декілька запитань. Відповіді були доволі короткими, але змістовними.

- 2012-ий обіцяє бути дуже насиченим на події державного і світового масштабу (Євро -2012, кінець світу). Що особливого чекаєте в цьому році для себе?

- Ну, кінця світу я для себе не чекаю. А Євро я чекаю з великим нетерпінням насправді. Дуже сподіваюся, що наша команда покаже гарну гру.

- Чи є у Вас книга, вірш, ессе, за яке Вам соромно?

- Є речі, які я менше люблю, які я рідко читаю, але так, щоб аж соромно – та ні такого немає. Просто є більш улюблені, менш улюблені.

- Який шлях повинен пройти молодий письменник в Україні, щоб стати відомим?

- Насправді, якщо письменник починає писати з метою стати відомим, то краще йому взагалі не писати. Література, по-моєму не найкращий спосіб прославитись. Є маса різних телешоу, на зразок “Україна має талант”, які саме для цього і створені.

- Хотіли б Ви років через 10 бачити себе у шкільких підручниках з української літератури?

- Я вже є у шкільних підручниках і, чесно кажучи, це мене не дуже тішить.

- Чи не думаєте Ви, що затвердити письменника до вивчення у шкільній програмі – це найкращий спосіб позбавити його інтересу з боку підлітків?

- Саме так.

Автор: Сергій Нескажу

Фото: Sumirka

 

 

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!