“VISCULA”, я і чашка кави:)

На днях мала приємну ромову із учасниками відомого рок-гурту з міста Луцька –«VISCULA», Артемом та Назаром, музиканти активно пропагують свою творчість не лише на теренах рідного міста, а й за кордоном. За філіжанкою запашної кави хлопці люб’язно погодилися відповісти на кілька моїх запитань, а що з цього вийшло читайте нижче.

VISCULA і Олександр Кулаковський

Розкажіть будь ласка, як утворився ваш гурт?
Назар: гурт «VISCULA» утворився у дві тисячі другому році, проте це сталося до мого приходу. Перша спроба об’єднати талановитих музикантів в одну команду відбулася в Маневичах, за участю Віталіка Малишка, теперішнього і тодішнього гітариста та Андрія Олексюка, який тепер перебуває у статусі бас – гітариста гурту «Фіолет». Андрій та Віталік пройшли разом досить довгий музичний шлях і фактично заклали фундамент гурту, зробивши чимало для розвитку колективу, зарекомендувавши його на вітчизняні та закордонній музичних аренах. В подальшому майбутньому в гурт приходили нові обличчя,одні покидали групу, а інші займали їх місця. У дві тисячі шостому році прийшов у гурт я, але в силу деяких обставин мені довелося його покинути, а повернувся зміг лише весною цього року, в принципі разом з приходом Артема, він бас-гітарист.
Назаре, чому тобі довелося покинути гурт?
Це сталося за зовнішніми обставинами пов’язаними з роботою, навчанням, службою в армії і знову ж таки з музикою, але через певний відрізок часу, як було зазначено вище, я повернувся у «VISCULу» на запрошення тих же самих Віталіка та Остапа. Відігравши кілька репетицій ми зрозуміли, що варто спробувати ще раз – і ось я знов на своєму місці. Пізніше, після ряду кастингів ми запросили до гурту Артема.

Старий склад (за мікрофоном і з басом - Андрій Олексюк)

Артем: я на той час був учасником ще одного колективу – «Ukraine». Так сталося, що ми з хлопцями припинили виступати.
Назар: у такому складі: Артем, Остап, я і Віталік ми граємо зараз На даному етапі нашої творчості, не збираємося розширювати склад колективу. Поки що маємо підтримку від нашого сесійного барабанщика Олександра Кулаковського, який вносить свою лепту в наше звучання на сцені. На мою думку, роль сесійних музикантів у сучасних музичних реаліях дуже важлива, молодим музикантам важко і ми не можемо недооцінювати вклад у роботу сесійних учасників.
«Віскула» – це аматорський гурт, чи всі хлопці мають музичну освіту?
Назар: ми всі, в принципі, музично не освітчені, крім Остапа. Він єдиний з нас має музичну освіту: закінчив Львівську консерваторію, професійний музикант. Тому, поміж тим, що він є учасником нашого гурту, Остап грає з професійними музикантами, займається виключно музикою, заробляє цим собі на життя. Всі ж інші учасники , поки що, не сприймають це, як основну діяльність, а радше як захоплення.
Хто пише тексти пісень? Чи були спроби переспівати вже відомі хіти або покласти поезії на музику?
Назар: зараз ми граємо власні пісні, намагаємося створювати свій продукт. Музика та тексти у нас авторські, а найближчим часом ми не робимо ставку на переспіви.
Артем: а якщо і будуть переспіви, то лише на вітчизняні гурти і то не на дуже відомі.
Назар: ми хочемо здивувати слухачів, тому не будемо розкривати всі карти одразу, якщо у наші творчості і з’являться переспівані тексти, то аудиторія дізнається про це через соціальні мережі.
Скільки часу треба потратити на репетиції, щоб достойно виступити?
Назар: я вважаю, що готуватися треба систематично. Це як заняття спортом, якщо їх прогулювати, то результату не буде. Немає нічого гіршого для голосу, ніж відсутність репетицій, тому, я раджу вокалістам періодично співати
Артем: є таке правило – «десяти тисяч годин», щоб довести свої дії до професіоналізму, вправи треба провести не менше, як десять тисяч годин, тоді воно виходить систематизовано, відкладається в підсвідомості.
У яких культурних заходах ви брали участь?
Назар:якщо заглибитися в історію гурту, це чималенька розповідь (сміється). «VISCULA» ступала не лише на вітчизняній сцені, а й в Польщі.

Сучасна "VISCULA" (Назар, Артем, Віталій)

У теперішньому складі?
Назар: ні, це робили наші попередники, але хочеться наголосити на тому, чого ми досягли у своєму теперішньому складі. З травня поточного року ми вже встигли взяти участь у фестивалі «Бандерштат», виступили на «Екологічному фестивалі», два рази на луцькі сцені, а саме на день міста,зіграли на фестивалі «Підкамінь» та «Ковель ENERGY» Нам пощастило зіграти на одній сцені з «Фіолетом», Дзідзьом, «Тартаком».
Чому така назва гурту? З чим це пов’язано?
Артем: напевно, я так само, як і ви не можу пояснити, чому саме така назва. Можливо знає наш гітарист, але він не хоче розкривати всі карти (сміється).
Чи є у вас кумири серед світових рок-гуртів? Ті? на кого можна рівнятися, брати приклад?
Назар: я вихований на старих музичних творах і мені більше до душі платівки «Pink floyd», «Led zeppelin», а вже з сучасних музикантів мені подобається «Турбослім», «ОK GO». Останнім часом,я відкрив для себе, що люблю позитивну музику, а не важку.
Артем: є така фраза, що у вихованні повинна бути класика, в голові – джаз, а в поведінці – рок-н-рол.
Де ваш гурт вперше виступив?
Назар: це було на «Еко – акції», за це ми хочемо подякувати Марині Хромих, яка не вперше запрошує нас на культурно – мистецькі події.
А хто з вас пише тексти пісень?
Артем: пише в основному Назар, а я інколи допомагаю. Ніколи не варто примушувати себе щось написати, пісню треба відчути.
Назар: можна цілий місяць спеціально байдикувати, щоб «нагуляти апетит». Як наслідок, в голову приходить купа нових ідей, цікавих речень.
Яка тематика переважає у текстах?
Назар: я не дуже перевантажую себе змістом, проскакує іноді любовна тематика, але цього дуже мало. Хоча є різні тексти: про літо, море, пісок, гроші.
А чи залежить тематика від пори року?
Назар: так, я от недавно сидів в одному з луцьких кафе, світило сонце,воно так гарно вигравало на золотистому листі, це так зачарувало мене…
Артем:наступна пісня напевно буде про природу.
Назар: думаю, що наступна моя пісня буде присвячена осені, явищам пов’язаним осінньою гармонією. Просто, я тоді сидів на дворі, так тепло було… От саме на таких виняткових моментах і базуються мої пісні, пишуться тексти.
Як називалась твоя перша пісня?
Назар: я раніше був учасником гурту «Ікебана» і мій перший текст написаний, здається, на тему самотності, тоді якісь соціально навантажені пісні виходили. А зараз хочеться писати про щось таке веселе і необтяжливе.
Чому ви обрали для своєї творчості саме рок ?
Артем: рок, це досить широко сказано, я вважаю, що у нас є і елементи диско, навіть інді. Тобто, ми не переймаємося напрямком, а робимо те, що у нас виходить. Граємо, що відчуваємо, це може бути просто джем. Ми не йдемо за якимось напрямком, не намагаємося бути в в рамках, робимо незалежну музику.
Чи є у вас кумири серед вітчизняних виконавців?
Назар: мені дуже подобаються «Сестри Тельнюк», із українських гуртів. Був недавно на їхньому концерті, це такі емоції, просто захоплююче. Якщо брати в загальному українські гурти, то мені до смаку «Брати Гадюкіни», «Сестра Віка» – це початок 90-х. Чому кажу подобається, бо для мене ця музика вічна, я буду слухати її завжди. Дуже шкода, що тенденції того часу не пішли в кращу сторону.
Артем: я переважно слухаю зарубіжних виконавців, а от з сучасної української ,чесно кажучи не можу, щось окреме виділити. «Океан Ельзи» подобається, зокрема, їхній новий проект – «Брюссель». Тобто, Вакарчук він завжди в тенденції.
Ви переймаєте якісь європейські традиції у свою творчість?
Артем: на мою думку, вся музика зароджується десь там, за кордоном, в Британії, а наші музиканти вже будують свою творчість на цих канонах і засадах. Наш гурт український, бо ми перш за все співаємо українською, хоча, можливі поєднання з англійською.
Є у вас пісні російською мовою? Чи це табу для колективу?
Артем: ні, це не табу, просто, на разі ми не хочемо змішуватися з мільйоном російських команд, а навпаки розвивати українську культуру, україномовну музику, бо дійсно якісного українського продукту , на даному етапі досить мало.
Ви згадували Валентина Стрикала та його манеру насмішок з допомогою пісень, «VISCULA» не збирається у своїх текстах попрактикувати щось подібне?
Назар: кожен в музиці займає свою нішу, ми не можемо слідкувати за всіма, хто що робить і робити все те, що робить кожен. Не можна одночасно бути поваром, будівельником, барменом, економістом і журналістом.
Що відрізняє ваш колектив від інших луцьких гуртів?
Артем: у нас є сесійний барабанщик Саша (сміється)
Хто з учасників пише музику до текстів?
Назар: музику придумуємо всі разом, вокал, це вже в останню чергу робиться.
Що створюється першим, музика чи слова пісень?
Артем: спочатку музика, а потім підбирається вокальна партія та слова. До речі нас від інших гуртів відрізняє ще той факт, що ми на свої концерти їздимо на легковому автомобілі вітчизняної марки (сміється).
Крім музики чим ще займаються учасники гурту?
Назар: я журналістикою займаюся, Віталік працює в торгівельній галузі , Артем відомий під псевдонімом – mc Tamadаy.
Артем: ми намагаємося створити якусь танцювальну музику, звичайно, вона буде рокова, але з якимось вкрапленнями електроніки. Та все це буде з часом. На даний момент ведемо переговори з відомими в Україні діджеями, про співпрацю, але не будемо загадувати на перед…
Що ближче для вас, сидіти вдома за комп’ютером, як більшість, чи все таки прогулянки з друзями?
Артем: звичайно, погуляти, вдома за комп’ютером, це лише в цілях роботи. А так, краще сходити на якесь тренування, хочу додати, що я не вживаю алкоголю,веду пропаганду за здоровий спосіб життя.
Чи є елементи такого пропаганди такого характеру у ваших текстах?
Артем: ми не нав’язуємо нічого, прагнемо творити легку музику, яка просто розважала б людей. У наших піснях звичайно є подібна інформація, але вона завуалізована і хто її помітить, той зрозуміє.
Назар: у кожного колективу є свої стадії розвитку, тому на даному етапі «VISCULA» грає розважальну музику. Чи буде у наших творів соціальний зміст – покаже час.
Артем: зараз ми працюємо для того, щоб посмішка з’являлась на обличчях наших слухачів, щоб люди слухаючи нас розуміли – вихід є з будь-якої ситуації. «VISCULA» намагається своєю творчістю нести у світ колоритні барви.
Назар: на мою думку європейська музика побудована на позитиві.
Артем: соціальна лірика зараз це переважно реп, R&B, а рок-н-рол має відрізнятися своїм звучанням, перш за все розважати .
Як ви думаєте, чи будуть слухати вашу музику, скажімо, через десять років?
Назар: звичайно і років через сто будуть. Можливо лекції Артема звучатимуть в аудіо записах. Мені було б цікаво знати, яку «VISCULA» слухатимуть через багато років, але на жаль нам це не дано.
Артем: мистецтво вічне, у кожної людини певний період життя асоціюється з якоюсь музикою, маю надію, що наша творчість теж викликатиме подібні емоції у людей. Можливо у тих, хто слухав нас на фестивалях уже це є. Принаймі, у нас чотирьох, цей період життя залишиться в пам’яті на все життя.
Дякую, за розмову
Пила каву і бесідувала з хлопцями – Наталія Книш спеціально для «Лучеськ Rock»

P.S. Хто ще не з нами:

http://vk.com/luchesk_rock

http://vk.com/lucheskrock

welcome!!!:)

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!