Металу в Луцьку жити! Фестиваль Плацдарм

Цими вихідними, 19 січня, Луцьк здригнувся від потужного драйву. Настав час кайфувати від потужних рифів гітар на фестивалі “Плацдарм”. Цю металеву бомбу підготували та цілком успішно провели хлопці та дівчата з молодіжного об’єднання «Радар». Організоване свято важкої музики відвідало більше ста молодих людей з Луцька та інших міст. Гурти не могли не порадувати своєю віддачею на сцені, ну а з приміщення звукорежисери намагалися вижати по максимуму.

На сцені Плацдарму виступали та дивували поєднанням гітарних рифів та саксофону Man-Gust (Рівне), запалювали Sizzle Burn (Луцьк), давали жару Inkognitum (Запоріжжя), вдаряли по струнах Generation X з Ковеля, хеві-металювали Апокриф (Ківерці), львівський Прозекторій заставив луцьку публіку добряче потрусити черепними коробками, готували до зміни свого іміджу білоруси Equilibrium, а завершили виступ неперевершені Crimson Sky, які приємно здивували луцьку публіку музичним розмаїттям. Лише львівська Версавія через форс-мажорні обставини не змогли приїхати до Луцька, замість них на сцені на всі 100% виклався молодий луцький гурт NeverEnd.

Свого часу в Луцьку гриміла важка музика, а її шанувальники могли потрапити на концерти до Будинку Офіцерів (наразі він закритий), у Просвіту (після реставрації туди рокерів точно не пустять), в Палац Учнівської Молоді (керівництво категорично відмовляється від подібних заходів), та навіть у 26-ту школу (концерти давно не проводяться), у кінотеатр «Зміна» (закритий на ремонт). Починаючи з 90-х у місті відбувалися такі DIY фестивалі важкої музики як “Ворота в Содом”, “Концерти пам’яті Кліффа Бертона”, «Посмішка Фортуни», «Underground” , «Кубок Велда» та інші. Це було ще у 90-х. А на початку 21-го століття рубали фестивалі «Маніфест», «Інший Вимір». Були «Форпости», а перед ними були ще й “Великі Руханки” в ЛГУ, але радували організатори волинських любителів важкенького недовго, на жаль.

 

Що ж у нас із важкою сценою зараз? У другій половині 2011 року в Луцьку амбіційно заявив про своє існування  новий організатор серіями концертів “Look At The Sky”. А естафету вже у 2012-му підхопили молоді та амбіційні хлопці та дівчата з Волюмфестом та Плацдармом. 19-го січня 2013 року на базі Луцького Гуманітарного Університету відгримів Другий Плацдарм з волинськими, рівненськими, львівськими гуртами та гостями з Білорусі та Запоріжжя.

Андрій Рус

Чому б при нагоді не поспілкуватися з організаторами, – подумала я, – з цими молодими запальними людьми, сповненими ентузіазму, які ще не забили на ідею робити щось у нашому місті? Ну й посьорбала смачної кави з оргкомітетом фестивалю «Плацдарм»: дівчатами Вірою та Іриною і з чоловічою половиною – Андрієм та Сергієм. А разом вони – громадське об’єднання «Радар», ще поки офіційно не зареєстроване, але зрештою чи потрібна реєстрація та витрачання на неї часу, нервів та коштів, коли хочеться щось творити?

Розпочнемо з простенького. Чому саме “Плацдарм”, і чому ви позиціонуєтеся як фестиваль?

Сергій: Плацдарм – це територія, де базується вся техніка перед наступом. Цей фестиваль дає можливість молоді, всім молодим гуртам виразити себе – піти в наступ на публіку. Ну а фестиваль, бо Плацдарм має на мені періодично відбуватися і орієнтований на розвиток.

Коли ви вирішили почати не давати спокійно спати/жити нашим лінькуватим співвітчизникам? Як прийшла ідея робити фестиваль? Як все починалось?

Андрій: Перш за все це є ідеї та приклади інших оргів та фестів. Коли люди намагаються зробити грандіозну подію, коли зі сцени лунає музика, а під нею слемиться народ – це надихає. Тому ідея зробити свій фестиваль виникла давно, ще коли я був вокалістом у гурті. Після нашого на Бандерштаті та ще одного виступу у Нововолинську, було вирішено зробити площадку для виступу важких гуртів. Першим кроком став фестиваль Volumefest, а на сьогодні ця ідея набрала ще більших масштабів як фестиваль Плацдарм.

Ірина Ющук

Ірина: Долучаються люди, яким не байдужий розвиток важкої рок-сцени у Луцьку. Тих, хто хоче щось робити, а не сидіти й чекати, поки хтось щось зробить для них.

А тепер поговоримо про назви. фестиваль у листопаді минулого року позиціонувався як Волюмфест, а на січень вже змінив назву – тепер це Плацдарм.

Андрій: Хочеться, щоб фест був особливим та неповторним та не була плагіатом. Ми дізналися, що все ж таки є такий фестиваль у Європі з однойменною назвою. А ми повторень подібних хотіли б уникнути. Щоб люди не подумали, що ми під патронатом того фесту. Плюс оргкомітет фестивалю теж зазнав змін.

Якого результату ви прагнете?

Андрій: Багато публіки!

Ірина: Ну і звичайно хочеться, щоб люди змінили своє ставлення до рок музики загалом і не думали, що всі рокери – то сатаністи. А таких курйозів дійсно вистачає.

Що рухає вами, люди, адже грошей на подібних акціях в нашому місті не заробиш, а витрати гарантовано мають бути не тільки психологічні, а й матеріальні. Але, незважаючи на це, ви продовжуєте довбати цю стіну Луцької публіки. 

Сергій Ващук

Сергій: Як кажуть: хто нічого не робить, той не помиляється ні в чому. Ми завжди відрізнялися своєю ініціативністю, у всіх бували свої «засади» та «зальоти», але то ж досвід. Хочемо, щоб Луцьк з*явився на карті України ще й як хороше метальове місто, куди можна поїхати і заради хорошого фестивалю важкої музики.

Віра: Великим стимулом є те, що це подобається не лише нам, а й людям, які приходять та долучаються до нашої справи.

Ірина: Ну ми й не планували на цьому заробляти. Це має дарувати приємні враження та насолоду відвідувачам фестивалів. Так, крім того, що у подібні заходи потрібно вкладати матеріально, вони потребують ще й великої психологічної праці. Але це краще, ніж сидіти дубом перед телевізором і не робити нічого взагалі.

Основні напрямки музики, з котрими прагнете ознайомити луцьку публіку? Чому саме такий вибір?

Віра: Старий добрий рок та всі його молоді друзі. 

Андрій: В плані стилів ми не зосереджуємось на якомусь конкретному стилі, бо ж наша мета – популяризувати важку музику загалом та знайомити публіку з різними стилями важкої музики. Не хочеться, щоб у людей складалося враження, що важка музика – це суцільне «нєсварєніє желудка». Хочеться, щоб люди формували свої смаки у важкій музиці.

Перед тим, як щось робити, кажуть, варто ознайомитись з історією попередників. Чи відкрили ви для себе оці віхи луцької історії подібних фестивалів, концертів та гуртів. Назви, імена можна?:)

Сергій: У моїй далекій молодості (сміється) ми добряче відривались на Форпостах, які організовував Колос. Ну і, звичайно, Бандерштат, який з кожним роком росте та розвивається.

Неодноразово багато з організаторів різноманітних концертів та сейшнів наголошували, що у нас невдячна публіка. Чи не боїтеся й ви наступити на ті ж самі граблі? Чи, можливо, маєте план дій у такому випадку чи якісь антидоти?

Віра Тарасюк

Віра: Наша компанія з цим не погоджується, ми спілкувалися з організаторами з інших міст, мали змогу дізнатися про відвідуваність концертів, про організацію подій… Наша публіка – класна! Це підтверджують і виконавці ще з Volume Fest. Музиканти на сцені отримують неймовірну віддачу від тих, хто знаходиться по ту сторону мікрофону.

Ірина: Звичайно, критичні відгуки теж завжди будуть. Можливо, комусь не підходять стилі музики.

Сергій: У хорошого господаря граблі не лежать на землі, а завжди в роботі.

Яка ваша музична мрія як організаторів?

Андрій: На жаль, мало хто в Україні чув про Луцьк, тому ми хочемо перш за все, зробити цей фестиваль таким, який би відзначав наше місто. Бо перспективи дійсно є.

Ірина: Хотілося б, щоб в майбутньому за право виступити на цьому фесті боролися  великі світила рок музики (всі дружно сміються).

Сергій: А якщо серйозно – приходьте на концерти. Чим більше вас, тим більше в нас ентузіазму щось робити.

 

Розмовляла Іванна Мартинів

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!