«Як хтось сидить за два кроки і мою книжку читає, тоді це справді класно», – письменник Макс Кідрук

П’ята вечора, поїзд «Ковель-Здолбунів» і кого ви думаєте там можна зустріти? … Сама здивувалась, коли побачила одного з відомих письменників – Максима Кідрука, який написав 13 книг, і в  свої 28 років відвідав 29 країн. Є автором ролика «Азаров, Ай-яй-яй!» та лауреатом конкурсу «Коронація слова». І в мене виникло бажання поспілкуватися з такою успішною людиною. Виявилося, що він їхав з чергової презентації нового роману – технотрилера «Бот» у місті Рожище.

- Як часто тебе впізнають на вулицях, в громадському транспорті? Чи така популярність на письменників не  поширюється, їх знають більше «в книжці», ніж в лице?

- Впізнають, але більше у великих містах. Зараз ось там – парочка одна, так поглядала: ніби десь бачили, але де? В метро впізнають, але мені більш приємно, коли я бачу, як хтось сидить за два кроки і мою книжку читає, тоді це справді класно.

- Чому ти вирішив стати письменником?

- В дитинстві я дуже багато читав, і в нас дома була велика бібліотека. Я виріс на творах закордонних письменників і, мене захоплювало їхнє життя. Не просто вступ у спілку, якийсь значок, а саме життя : подорожі, можливості і успіх. Це круто! Сам задум стати письменником з’явився років десять назад, але я тоді нікому не розповідав – в кращому випадку посміялися б, у гіршому – нам’яли б вуха, бо нормальна людина навряд чи захоче стати письменником в цій країні. А в 2010-ому – вийшла моя перша книжка «Мексиканські хроніки» жанру треволог, який допоміг мені швидко закріпитися в літературі.

Зовсім недавно успішно вийшов твій роман технотрилер «Бот». Що тебе надихнуло на його створення?

- «Бот» виріс із трьох основних стовпів, один – це творчість Майкла Крайтона, на третину вони виросли з моїх подорожей , тобто, це все реальні місця: реальні дороги, аеропорти, містечка, гори, ущелини, тощо. Коли ти, скажімо, потрапляєш в такі місця, як плато Ель Татіо або пустеля Атакама, відповідно уява розбурхується. Якщо ти взагалі дерев’яний в плані уяви, то воно надихає «дай, Боже». Ну і на третину «Бот» виріс просто десь з надр  моєї голови , є певні моменти, які просто звідкись прийшли. Багато людей писали, що ці моменти справді викликають страх, але це не Крайтон і це не мої подорожі, це якась темна сторона мене, і ті «видіння-сни». Вони реально мене мучили, рвали мене по ночах, поки я не почав їх виписувати. Тому от «Бот» виріс з таких трьох  частин : Крайтон, мої подорожі й просто якась моя психована уява.

За чотири роки ти видав дев’ять художніх книг і чотири технічні. Спершу це були пригодницькі романи, а тепер технотрилер. Який жанр тобі ближчий?

- Взагалі в своїй творчості я зайняв такі ніші: тревелоги – це автобіографічні історії про подорожі, в яких нічого не вигадано, які максимально стьобні (комічні до абсурду). Далі – це серія книг про «навіжених» в такому самому стилі, основна їхня мета – насмішити, це вигадані історії, частково на реальних подіях, які не є серйозними. А технотрилер «Бот» має  чітко продуману  фабулу, в ньому описані тільки реальні місця і технології. Ти справді маєш вірити в цю історію. І я вважаю, що в трилерах я розкриваюся повністю як письменник: це більше хорор, трешові елементи, це реальне життя, реальна техніка.

- Тобто «Бот» орієнтований на світову літературу?

- Так, однозначно. Оці смішні історії – я до них ставлюсь не серйозно, але я виписую їх, тому що вони крутяться в моїй голові, та по-справжньому серйозне, на чому я акцентую увагу – це «Бот» і це новий трилер «Твердиня», який вийде восени цього року. Повір мені, ти прочитаєш «Бот» і тобі сподобається, але «Твердиня» буде просто «на розрив». Тобто в мене у житті ще не було такої ейфорії, це так, наче я пишу свою першу книжку, а коли ти пишеш першу книжку – це графоманство (перебільшена пристрасть писати – прим. авт.). І в мене зараз таке відчуття, ніби мені 15 років і я пишу свою першу книжку, маючи при цьому досвід уже професійного письменника. Одним словом – історія «Твердині» дуже скажена. Я вже розумію, що «Твердиня» буде краща! Бо… якщо «Бот» рвонув так, знаєш, – «проламав стіну хорошенько», – то я розумію, що буде з «Твердинею» і ,тоді в мене починають пурхати метелики в животі, на повному серйозі.

- Отже, з усіх твоїх книг тобі найбільше подобається те, що ти пишеш зараз – «Бот» і «Твердиня»?

- Так, але це не означає, що інші погані. Ти засміялась з «Навіжених» – і от, – класно, але більше з них не витягнеш. Вони  не  несуть нічого глобального, там нема гострих думок. Власне, вони ніколи не підуть закордон, а «Бот» – він уже має тверді контракти з Польщею, Росією, Німеччиною. Це не пройшло ще півроку після виходу. Тобто ти розумієш, що це про щось та й свідчить.

- Так швидко домовилися…

- Я сам здивований. З Росією це було передбачено, а поляки вийшли самі: їхня землячка прочитала цю книжку – вийшла на видавництво, і вони за три дні підписали контракт – купили права. Розумієш, цей процес купівлі прав часом займає рік і коли ми за три дні до Нового Року, всі подробиці контракту  узгодили, для мене це було!!!… Це все одно, що універ закінчити за рік. Це означає, що я на правильному шляху.

- Ти багато дав сучасній українській літературі, про що говорить саме визначення жанру «Бота» – перший український технотрилер, заповнив нішу тревології, та й твої твори мають багато цікавих, сучасних додатків, на кшталт музичних плейлистів, авторських фотографій чи 3D-моделей, зроблених власноруч.  Звідки такі новаторства?

- Заходиш в книгарню, береш книжку Макс Кідрук «Навіжені в Перу» і на початку книги, перед самим текстом, одна сторінка – трек-лист рекомендований для прослуховування перед прочитанням. Там 25 треків, під які власне «Навіжені» і писалися. І я взяв це за правило – тепер в кожній моїй наступній книзі буде написано «Рекомендовані пісні, які слухати при читанні цього твору», безперечно вони різняться за творами. Переважно це рок, може бути просто альтернатива, може бути включно до death-метал (це ті рубалова, знаєш), а якщо це «Навіжені», то це більш веселе панківське, якщо це трилери, то це – щось більш жорстке.

- Я ходила на презентацію «Бота» в Рівному, і  вона була настільки продумана: ти подав до презентації багато цікавої інформації, а головне – виклав її так, щоб кожен: школяр, інтелектуал і людина без освіти зрозуміли. Це класна ідея – зацікавлювати потенційного читача не просто книжкою, а своєю особистістю, захоплюючими історіями з власного життя. Звідки така увага до презентацій?

- Так, ці презентації настільки продумані  й відшліфовані, доведені до автомату. За ці півроку вже відбулося близько шістдесяти презентацій «Боту», в деяких містах вони були по три рази, але люди все приходять і приходять. І дуже приємно, коли я бачу тих, хто ходить на кожну: тобто, вони чують все те третій раз , але все одно приходять і мені відразу так добре стає на душі. Я розумію, що це ці люди, вони вже фанати і, читатимуть всі мої твори. Важливо відрізняти хорошого письменника від просто письменника, хороший письменник – це ще й хороший менеджер, хороший психолог, який вміє правильно представити свою книжку, зацікавити нею.

- Твори яких письменників тобі найбільше подобаються?                                     

- В основному це трилери. Серед авторів це: Ден Сіммонс, Чайльд Лінкольн, Джеральд Даррелл, Вілбур Сміт, Джеймс Роллінс, Логн. Їхні книжки видані в багатьох країнах світу, але не завжди можна знайти в Україні. Багато з них читав англійською.

- Ти не досить схвально відгукуєшся взагалі про жіночі романи, як такі. Можливо деякі з них ти все ж читаєш?

- Я читаю все, бо це моя робота. А якщо питання в тому, що мені подобається, то це Вдовиченко – «Тамдевін», Лариса Денисенко, Дарія Корній, Люко Дашвар, – я вважаю, її тиражі цілком відповідають її творчості. Вона пише реальні людські історії.

Після того, як ти залишив технічну кар’єру, література вже стала твоєю професією. Чи є в тебе захоплення?

- Так є захоплення: колекціоную моделі літаків і  холодну зброю. Ще інколи граюся  в  комп’ютерні ігри.

- Тепер ти заробляєш літературою, наскільки прибуткова це справа?

- Мені вистачає на життя, на подорожі. Цілком прибуткова.

-  Ти маєш дівчину?

- Безперечно, є дівчина, яка сьогодні образилась чи потенційно образиться, бо я, бачте, не в Києві, але в мене насправді є не те, що  відмазка – «справка от доктора», тому що: по-перше, вчора був день народження в батька – я був у Рівному, а сьогодні робочий день – в мене презентація, я продав мішок книжок, заробив, це був перший мій виступ в Рожищах. І я розумію, що презентація «Твердині» буде вже й там теж. І для мене це робочий день, в мене відрядження – я нічого не знаю. Питання в  пріоритетах. Для мене стосунки – навіть не в першій десятці. Для мене на перших ТОП-3 – план самореалізації. Я розумію, що попереду в мене 20 найактивніших  років життя і в мене є цілі, величезні амбіції і, я маю їх втілити. Все, що цьому заважає, – це речі, від яких потрібно позбавлятися.

Розмовляла Оксана Кислюк

 

 

 

Залишіть коментар

Коментар *

Поля позначені червоною зірочкою * є обов’язковими для заповнення!