Статті

Як покращити знання англійської мови без викладачів та курсів

Як побудувати систему самостійного вивчення англійської (або будь-якої іншої) мови, використовуючи сучасні і не дуже технології. Систему, де всі елементи пов’язані і підтримують один одного.

Про це Микита Міхеєнков, керівник студії Nimax Design, поділився у своєму блозі.

 Але перш ніж вирішити як вчитися, давайте обговоримо причини, через які вивчення мов постійно відкладається.

Причина 1. Відсутність ресурсів

Багато хто впевнений, що викладач або курси – це невід’ємна частина навчання. Але саме це вимагає часу і грошей, яких завжди не вистачає. В результаті англійська переноситься на кращі часи, які ніколи не настануть.

На мій погляд, кількість можливостей для початкового вивчення мови зараз настільки велика, що можна почати прямо сьогодні, не виходячи з дому. Сотні додатків, сайтів для вивчення мов, електронні перекладачі, фільми, лекції та ролики англійською – це величезний і цілком доступний вам арсенал. Викладач вам буде потрібний пізніше, при переході на більш складні рівні.

Причина 2. Відсутність мети

Ще одна причина перенесення вивчення на потім – це відсутність мети навчання і способу підтримки досягнутого рівня. Багато хто вважає, що якщо мову вчити без перспектив постійного використання, то це марно.

Я ж думаю, що є дуже простий спосіб підтримувати досягнутий рівень англійської як завгодно довго – це читання. Якщо ви постійно читаєте, то втрачаєте тільки розмовні навички, але при цьому ви все краще розумієте структуру мови і нарощуєте словниковий запас. Активний читач відновлює розмовні навички дуже швидко.

Читання англійською ще ніколи не було таким простим як зараз, і це перший компонент плану, про який я хочу розповісти.

Читання з Kindle (або плагін LinguaLeo)

З цією чарівною машинкою з доставкою за 2 тижні, ви можете одразу читати книги початкового рівня та статті (статті можна відправляти на Kindle з комп’ютера). Будь-яке слово перекладається просто натисканням на нього, за умови, що ви купили правильну модель Kindle Paperwhite з тач-екраном.

Коли будете купувати, обирайте версію з рекламою – вона у Amazon дуже прикольна і буде радувати вас зимовими вечорами.

Російськомовний словник встановлюється на Kindle також просто, як завантажується будь-яка книга. Я використовую словник НБАРС, знайдений за пару хвилин в інтернеті. Потрібно тільки вказати його в налаштуваннях пристрою як словник за замовчуванням.

Kindle – не єдине рішення, багато інших читалок мають подібну функціональність.

Якщо ви не хочете купувати Kindle, то легко можете обійтися ще більш простим засобом. Сервіс LinguaLeo видає своїм користувачам корисний плагін для браузера Chrome, який переводить слова в англомовних текстах по подвійному кліку на них. Для читання будь-яких статей в інтернеті вам буде цілком достатньо звичайного комп’ютера.

Збір нових слів

Всі слова і навіть цілі фрази, які виявилися для вас новими в книзі, можна відзначити в Kindle. Закінчивши книгу, ви отримаєте готовий словник для вивчення. Перші книги дають величезний потік незнайомих слів, але з кожною наступною їх число зменшується і приходить до 70-80 на видання.

Плагін LinguaLeo теж дбайливо зберігає всі слова, які ви перекладали, правда робить це сам і без особливого розбору.

До речі, сам сервіс LinguaLeo та інші подібні системи, я не можу назвати ефективними. Механіки навчання, які вони пропонують, занадто ігрові та не дають істотного навантаження. Я не вірю в легке навчання.

Інтервальне вивчення слів

Що робити з виявленими словами? Вчити! Але тільки не виписуючи їх в зошити. Є безліч систем інтервального вивчення, в які ви завантажуєте свої слова і ганяєте їх по колу. З часом система сама прибирає все, що ви вивчили і залишає те, що ви ще не знаєте. Найбільш популярна система Anki.

Я використовую Quizlet. У цій системі ще немає інтервальності, але зате є відмінні інтерфейси і хороший синтезатор мови.

Важливо завантажувати слова вручну, забезпечуючи їх коментарями і позначками. Якщо ви тільки починаєте вивчення, кожна з систем запропонує готові набори найпопулярніших слів.

Слова можна і потрібно сортувати по папках. Можна виписувати не тільки слова, але і фрази. Всі системи забезпечені додатками, ви можете використовувати їх під час поїздок на метро, ​​в черзі до зубного лікаря і т.д, не відділяючи час від свого звичайного дня.

Дуже важливо не тільки згадувати слова подумки, а й промовляти їх хоча б пошепки. Також вам будуть потрібні навушники, адже ці програми проговорюють кожне слово, що дозволяє вам налагодити свою вимову за зразком.

Ви можете вивчити повний список систем для вивчення слів.

Ефективність у цих інструментів величезна – ви можете без особливої ​​напруги вчити сотні слів.

Граматика

Після того, як ви набрали словниковий запас, потрібно почати якось об’єднувати слова один з одним. І ось тут я вас розчарую. Для вивчення граматики нічого нового не придумано – доведеться вивчати правила і робити вправи по звичайному підручнику. Але є і хороші новини: самовчителі змінилися – вони прекрасно складені, зручні у використанні, не дадуть вам занудьгувати, містять вправи і відповіді до них.

У підручнику я зазвичай відзначаю маркером важливі та цікаві місця, а зовсім нову для мене інформацію відзначаю яскравими наклейками, щоб було простіше знаходити ці місця і повторювати. Зазвичай мій підручник виглядає так:

IMG_20141027_093807-1

Цікаво, що є мобільна версія цього підручника для iPhone, iPad і Android. Там можна вивчати правила і виконувати всі завдання. Це досить зручно завдяки автоматичній перевірці.

Сприйняття мови

При тому достатку контенту на будь-якій мові світу, ще й з субтитрами, говорити про тренування розпізнавання мови навіть якось незручно. Якщо ви вже не новачок, то дуже потужне прокачування дають не окремі фільми та лекції, а тривалі курси на Coursera, SkillShare і подібних системах навчання.

Не варто думати, що можна вивчити мову, тільки переглядаючи фільми і серіали англійською. Точніше, це можливо, але для людей, які мають схильність до мов. Якщо ви ще не вивчили англійську і зацікавилися цим оглядом, то я дуже сумніваюся, що ви до них ставитеся. Швидше за все, вам буде потрібен весь запропонований арсенал.

Письмова мова

Якщо вам потрібно прокачати навички письмової англійської, ви можете скористатися сервісом Lang-8. Завантаживши свій текст, ви швидко отримуєте його вичерпну перевірку носіями. В обмін вам доведеться перевіряти тексти людей, які вивчають російську/українську. Втім, їх там небагато – за два місяці використання цього сайту, я так жодного разу і не зміг нічого перевірити. Численні російські студенти встигали перевірити деякі тексти російською набагато раніше за мене.

Розмовні навички

А ось тут я вам нічого не зможу запропонувати. Можна подорожувати і намагатися говорити хоча б на туристичні теми, можна відвідати мовні курси в англомовних країнах, знайти спільників для розмов по скайпу. Але очевидно, що розмова – це єдине, що ви не зможете зробити самостійно, поодинці :) Все інше в ваших силах.

Для прокачування мовлення ми з Уляною займаємося з носієм мови, харизматичним канадцем Дастіном, і багато говоримо один з одним. Але прийшли ми до викладача не з порожньою головою, а виконавши все те, що я описав вище. Це дозволило нам і нашому вчителю не витрачати час на елементарний рівень і заучування слів, а відразу приступити до складних питань, які нас цікавили.

Словом, не відкладайте. Вивчення мови – це занадто довгий процес, щоб чекати зручного моменту!

“Треба пам’ятати про те, що нас лишає людьми, – любов”, – Сергій Мартинюк про новий альбом

Нещодавно український гурт ФІОЛЕТ відзначив своє 6-річчя та презентував новий альбом «Пісні любові на полі бою», у підтримку якого вирушив у всеукраїнський тур. Крім того, лідер гурту Сергій Мартинюк здійснив важливий особистий та кар’єрний крок – переїхав із рідного Луцька до Києва на постійне місце проживання.

Виданню Urban-buffet Сергієм розповів не лише про свій переїзд та новий альбом, а й цікаві факти про інші сторони свого життя: книги, вірші, любов…

Про переїзд до Києва

Мій переїзд до Києва можна розглядати в двох аспектах: особистому і кар’єрному.

Протягом останніх 27-ми років я жив у Дубно та Луцьку. В якийсь момент усвідомив, що це справжня зона комфорту. У Луцьку за короткий час можна дістатися з центру до будь-якої окраїни. В цьому прекрасному місті все знаходиться поруч і не потрібно прикладати якихось вагомих вольових чи матеріальних зусиль для того, щоб жити і працювати. Від такого способу життя у мене почало виникати відчуття легкої внутрішньої деградації і я зрозумів, що потрібно кидати собі нові виклики. Одним із таких викликів став переїзд до Києва. Це можливість змінити обстановку, це нові «тусовки», це активніша динаміка руху. Ну і само собою, я покладаю великі надії на можливість підняти гурт ФІОЛЕТ на якісно вищий рівень, зважаючи на більш розвинутий музичний ринок столиці. Сподіваюся, що згодом увесь гурт зможе переїхати та влаштуватися в Києві. Час покаже…

Про 6-річчя гурту ФІОЛЕТ

Особливих підсумків за 6 років існування гурту ФІОЛЕТ я не підбивав. Оглядаючись на цей проміжок часу, розумію, що це цілий «кавалок» життя і ми вже далеко не просто гурт, який «зібрався, побринькав і розійшовся». За ці роки, хочеться це підкреслити, збереглося головне – ми лишилися міцним кулаком і справжньою сім’єю, попри усі зовнішні виклики, яких було чимало на нашому шляху. Ми здобули дещо дуже важливе для нас – в нас є справа, якою ми хочемо займатися все життя, щось наближене до того, що Сковорода називав «сродною працею».

А коли твої погляди розділяють тисячі людей з усієї країни – це додає наснаги і впевненості, що твій внутрішній вибір правильний. Тому головне досягнення 6-ти років існування гурту –  те, шо ми є, ми не зникли, не зійшли з наміченого шляху.

  

 

Про альбом «Пісні любові на полі бою»

Назва альбому відповідає змістові пісенного матеріалу і так чи інакше виходить із наших реалій. Ці декілька років, починаючи із подій на Майдані, анексії Криму і війни на Сході продемонстрували нам, шо ми – народ, більше того – нація. Але кожна війна, якою б вона не була, є завжди кризовим явищем, яке деформує соціум та його емоції. Величезна кількість громадян країни проводить більшість час, читаючи чи переглядаючи новинні стрічки. Інформаційна напруга досягла страшних висот, люди стали як ніколи агресивними.

Наш альбом «ПЛНПБ» став живою рефлексією на всі ті події, які відбуваються в Україні та мотиваційним нагадуванням про те, що попри війну та кризові моменти, життя продовжується. Ми повинні пам’ятати про головне, про те, що нас лишає людьми – це любов – до рідних, коханих, своєї країни, улюбленої справи. Альбом складається з різнопланових пісень – від соціально-патріотичних і філософських до інтимної чоловічої лірики. Ці 15 пісень – жива реакція на дійсність і заклик до навіть самих себе – не можна складати руки і опускати очі. Потрібно і надалі професійно та якісно займатися своєю справою, тому що системний параліч в будь-якій сфері функціонування держави вигідний тільки нашим ворогам. Як внутрішнім так і зовнішнім.

Про фестивальний рух в Україні

Фестивалі в Україні – це культурні ініціативи небайдужих та амбітних людей. Вже потім – це проекти спрямовані на комерцію. За останні роки фести стають все професійнішими в плані організації. Відсіялось багато локальних фестів, які не підтвердили свою профпридатність. Зараз маємо нагоду спостерігати справжні фестивальні традиції: ЗахідФест, Файне місто, СхідРок…Не можу не згадати рідний Бандерштат, якому наступного року виповниться 10 років. Наша команда почала працювати над цим фестивалем з ідейних міркувань. За ці роки концепція Бандерштату еволюціонувала від суто музичної до арт/громадсько-активної. Крім музичних сцен, приміром, у нас присутня і лекційна зона, де виступає безліч цікавих людей – від відомих вітчизняних політиків, письменників, істориків, економістів до мандрівників та авторів цікавих громадських ініціатив. Ми розвиваємося.

Звичайно ж, українським фестивалям ще далеко до того ж польського Вудстоку чи інших культових західноєвропейських заходів… Але ми впевнено формуємо своє ринкове музичне реноме, з яким починають рахуватися і західні виконавці, котрі все частіше включають українські міста та фестивальні майданчики до своїх турових мандрів.

Про алкоголь

Питання вживання спиртного – це питання внутрішнього самовизначення. Особисто я відмовився від спиртного ще в березні 2005-го року. Я зробив такий вибір не з ідейних переконань чи релігійних поглядів. Просто одного ранку встав і зрозумів, що мені це більше не цікаво та не потрібно. До слова, наш фестиваль Бандерштат є безгалкогольним за своїм форматом. Ми даємо можливість молоді вимкнути свої негативні звички (якщо вони є) буквально на декілька днів. В комусь це знаходить відгук та підтримку, але є чимало людей, які не їдуть на фестиваль лише через відсутність там алкоголю. Мене такі люди дивують, проте це їх особисте право та вибір. Я нікого ніколи не агітував не вживати чогось – кожен має пройти свій внутрішній шлях і свою еволюцію самотужки.

Про книги

Я полюбив книги з раннього дитинства. Перечитав, до прикладу, усю фантастику, яка була у міській бібліотеці рідного Дубно та був чи не найактивнішим її юним відвідувачем. Мене всі знали та навіть давали додому “з-під поли” різні музичні журнали, які заборонялося виносити з читального залу.

Навіть той факт, що я почав свого часу займатися музикою, пов’язаний зокрема і з тим, що в дитинстві я дуже любив фантастику. Саме цей жанр, на мій погляд, розширює наш світогляд і вчить нас сприймати неможливе за реальне. У нас, любителів фантастики, немає проблем з тим, щоб поставити собі якусь напівілюзорну мрію і дійти до неї. Музика і була для мене в якийсь час такою недосяжною мрією. Дістався.

Зараз читаю документальну книгу Володимира В’ятровича – українського історика, який розповідає про різні більш та менш відомі історичні віхи розвитку України XX століття. Вирішив підтягнути знання з історії.

Окрім того, читаю Стівена Кінга, Чака Поланіка, Джека Керуака, контркультурну західну прозу та помалу перечитую класику, до якої досі руки не дійшли. Не забуваю і про українських авторів: від Жадана, Дереша, Андруховича, Іздрика і класиків до абсолютно нових, молодих авторів.

Той, хто багато читає книги, бере від цього світу набагато більше, ніж той, хто читає лише газету «Вести», яку безкоштовно роздають біля метро. Тому не агітуючи людей не вживати спиртного, я агітую їх входити в затяжні книжкові «запої»

Про власні вірші та твори

Не дуже серйозно сприймаю цю сторону свого «я». Якшо говорити про написання прози і віршів, то мені цікавий більше сам процес, аніж результат. Хоча я і задумуюся про видання своїх творів. І цілком можливо, що скоро світ зможе побачити моя перша друкована книга. Однак це будуть не вірші, а проза.

Про соцмережі

Люблю популяризувати все, що на мій погляд є хорошим, тому намагаюся ділитися в соцмережах з френдами фільмами, книгами, музикою, які варті уваги.

Для мене соцмережі – це своєрідний спосіб сублімації, який дозволяє не зберігати в собі багато чого зайвого, а викидати певні емоції та рефлексії в інтернет. Таким чином можна позбуватися чимало лихого, котре має здатність накопичуватися всередині. Для мене це дієва внутрішня терапія, якою б симптоматичною вона не виглядала в світлі XXI ст.

Крім того, дуже важливо підтримувати зв’язок зі своїми шанувальниками.

Про організацію часу

Кожен мій день закінчується тим, що я відкриваю телефонний нотатник і проглядаю все те, що встиг чи не встиг зробити за день. Переношу це на наступний день, розподіляю по пріоритетності, зранку відкриваю і виконую все почергово.

Не можу назвати універсального рецепту того, як усе встигати зробити. Мабуть, потрібно займатися не дурницями, а тією справою, яка приносить тобі справжню радість. Я розумію, що в нашій країні більшість людей працює не там, де хоче, а там, де вони вимушені працювати, щоб запезпечувати себе та свою сім’ю. Але все це і формує кінцевий образ життєво нещасливої людини. Звичайно, в якийсь момент ти можеш зустріти «свою» людину, з якою можеш побудувати сім’ю та заради якої можеш «гарувати» в офісі з 8 до 5, тоді питань немає і ці «муки» можуть бути виправдані. Але загалом я б радив кожному знайти своє природнє місце під сонцем цієї планети і тоді жодних запитань з рецептами не виникатиме. Все гармонійно складатиметься само собою. Коли ти робиш те, до чого в тебе не лежить душа, це не закінчиться нічим хорошим.

Про мотивацію та натхнення

Ніщо мене так не надихає і не мотивує, як живі люди і приклад того, як вони можуть вільно почуватися і пересуватися в цьому житті. Особливо мене надихають ті люди, які люблять подорожувати. Які можуть кинути все, не маючи великої суми грошей за плечима і зірватися в ризиковані мандри. Які можуть поїхати автостопом в Європу на пару місяців. В мене є такі знайомі. Вони займаються цим вже два роки поспіль. Після їх розповідей голова «вибухає» – в хорошому розумінні. Ці та інші подібні люди не знають внутрішніх кордонів, стриманості, боязні робити рішучі кроки. Дякую їм, бо саме вони дають мені можливість не просто жити, а натхненно займатися музикою і розширювати межі своєї внутріщньої свободи.

Про кохання

У мене в житті зараз триває такий собі переломний період, коли все переосмислюється і витягується з рамок звичного, усталеного і консервативного сприйняття. Не скажу, що я коли-небудь був великим прихильником моногамної любові та одних стосунків на все життя. Мені здається, шо треба жити моментом. Абсолютно невідомо, де ти будеш завтра зранку, з ким ти будеш і чи будеш взагалі. Тому я за імпульс, за пориви. Але моє серце сьогодні зайняте…:) У мене є людина, якій я по можливості віддаю усього себе, наскільки це можливо. Людина, якій я вдячний за підтримку та терпіння. З нею по життю йти значно легше.

Як живуть студенти у луцькому гуртожитку

Кажуть, що студентські роки найкращі у житті, особливо якщо минають вони у гуртожитку.

Район.Луцьк спостерігав, що протягом дня роблять студенти в одному з гуртожитків Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

Студенти – люди не вибагливі, адже для повного відчуття комфорту їм потрібно всього лише трохи часу, аби поспати і хоча б іноді поїсти.

Ранок починається не з кави

Більшість мешканців гуртожку так полюбляють спати зранку, що не завжди мають час на сніданок.

«Прокидаюся за 20 хвилин до початку пари, тож встигаю тільки одягнутися і відразу біжу на маршрутку. Поїсти можна і в університетській їдальні – в гуртожитку холодильник все одно порожній», – розповідає першокурсник Сергій.

Дівчата також снідають не часто, бо окрім сну, багато часу витрачають на те, аби причепуритися.

Без помади - нікуди

Без помади – нікуди

Старшокурсники можуть собі дозволити поспати до обіду, адже здебільшого навчаються у другу зміну. А от молодшим залишається тільки позаздрити такому розпорядку дня, бо графік змушує їх просинатися вранці.

Обід – час поспати

Переважно всі студенти шостого гуртожитку сповідують культ сну. Час, аби прилягти на годинку-другу в обідню пору є у кожного, незалежно від віку та статі.

Сон - наймиліший

Сон – наймиліший
А нічний сон охороняє плюшевий ведмедик

А нічний сон охороняє плюшевий ведмедик

Готують їсти студенти також  не часто – чекають передачі з дому. А коли у холодильнику стає порожньо,  то можна зайти у гості до сусідів. Головне у цій справі  – бути обережними, стежити,  щоб сусіда не було вдома, або дочекатися, поки він засне.

Смачного

Смачного

Проте у гуртожитку живуть і справжні гурмани, які можуть їсти лише те,  що зготували самі.

«Люблю готувати – варю борщ, навіть вареники можу ліпити у гуртожитку. Проте не завжди маю  час,  бо сон для мене – святе», – ділиться студентка третього курсу Олександра.

Відпочивши ти поївши, студентство масово сідає за комп’ютери «тероризувати» соцмережі. Про навчання згадують лише вночі, коли шукають «де розрукувати». Проте це прерогатива старших курсів. Першокурсники розповідають,  що за конспекти беруться відразу після того,  як приходять з університету. Адже «першачки» поки що відвідують усі пари без винятку. Тож і на відпочинок часу багато не мають.

Пора вчитися

Пора вчитися

Вечір активний: де темно, там приємно

Вирувати життя у стінах гуртожитку починає тоді, коли за вікном темніє. У цю пору кортить і спортом позайматися, і у кімнаті прибрати, і про сенс життя поговорити.

Щоб чисто було

Щоб чисто було

Покращувати своє здоров’я студенти приходять у спортзал, та оскільки місця всім не вистачає, дехто займається спортом просто у коридорі чи у своїх кімнатах.

Щоб ноги були міцними

Щоб ноги були міцними
Коли в спортзалі зайнято

Коли в спортзалі зайнято

Людям тонкої натури заняття також знаходиться. До прикладу, студент першого курсу Владислав Король сам пише вірші і влаштовує літературні вечори для поціновувачів.

В задумі

В задумі

А нічні пригоди починаються тоді, коли мешканці гуртожитку збираються на «гульки». Проте це відбувається вже за межами тимчасової домівки студентів.

Софія СІЧКУН та Оксана ВЛАСЮК

Пора на нічні походеньки

Пора на нічні походеньки
Гламурні двері до кімнати дівчат

Гламурні двері до кімнати дівчат
Студентський закон

Студентський закон
Не забувають

Не забувають
Якщо шоколад, то акційний

Якщо шоколад, то акційний
Парити ноги: якщо медицина, то народна

Парити ноги: якщо медицина, то народна
Гуртожитські дівчата люблять міцних хлопців

Гуртожитські дівчата люблять міцних хлопців
Писані закони

Писані закони
Там йому і місце

Там йому і місце
Чекає на нього

Чекає на нього
Писати вірші найкраще на стінах

Писати вірші найкраще на стінах
Книгоманія

Книгоманія
Щоб не забути

Щоб не забути
Холодильник усе витримає

Холодильник усе витримає
Павутина інтернету

Павутина інтернету
Інструкція

Інструкція
Коли грошей на фіранки не вистачило

Коли грошей на фіранки не вистачило
З корабля на бал

З корабля на бал

Сьогодні у Луцьку я бачу гідну молодь, – протоієрей Юрій Близнюк

Влітку у будівлі Волинської православної богословської академії за адресою Градний Узвіз, 5 митрополит Луцький і Волинський Михаїл виділив приміщення для молодіжних громадських активістів. Сьогодні цей Молодіжний центр успішно працює: тут проводяться різноманітні заходи, тренінги, збирається активна молодь.

 Як розпочалася така співпраця молоді та представників церкви, якою є сучасна українська молодь та чим сьогодні вона відрізняється від попередніх поколінь, ми розмовляли з інспектором з питань місійної діяльності Управління Волинської єпархії УПЦ КП, протоієреєм Юрієм Близнюком.

24674-22u

– Розкажіть, будь ласка, як у Луцьку Церква співпрацює з молоддю?

– У Луцьку Церква тісно співпрацює з молоддю, у майже всіх міських храмах є недільні школи, також є молодіжні братства. У нашій церкві є синодальне управління у справах молоді у Києві, яке організовує роботу в єпархіях. Також у нас в єпархії є структура, яка координує роботу молоді у нашій області.

У Києві щорічно проводиться всеукраїнський з’їзд молоді. До Всесвітнього дня православної молоді проводимо ми різні заходи у Луцьку на базі Волинської православної богословської академії, яка є центром, навколо якого збирається молодь. Наші священики опікуються деякими молодіжними патріотичними організаціями, пластунами, наприклад. Інколи організації хочуть отримати благословення на проведення різних заходів чи вислухати лекції, провести бесіди.

Спектр діяльності – це також організація та проведення літнього відпочинку для молоді, піші прощі, паломницькі поїздки та заохочення молодих людей до активної діяльності. Адже будуть у церкві діти, молодь – буде рух, буде життя.

 – Нещодавно у приміщенні академії відкрили Молодіжний центр, розкажіть, будь ласка, в кого виникла така ідея та як це втілювалося у життя?

– УПЦ КП завжди згуртовувала навколо себе активну молодь. Коли відбувалися події на Майдані, наша Церква дала прихисток молоді як у Києві, так і у Луцьку. Але і до цього ми вже не один рік співпрацюємо з патріотичними організаціями, беремо активну участь у проведенні їх заходів.

Але безпосередня співпраця зав’язалася під час Євромайдану, і вже вже пізніше, з благословення владики, в новому корпусі академії було надане приміщення для молодіжних організацій.

– Для Луцька – це великий крок для розвитку молодіжних організацій, чи плануєте відкрити подібні центри у районах області?

– Не завжди Церква має можливість надати приміщення, з матеріального боку. У місті Луцьку така можливість була, і ми з радістю погодились на співпрацю. Завдяки старанням архієрея ми маємо такий потужний навчальний заклад всеукраїнського рівня – богословську академію, в якій є багато приміщень, і ми ці приміщення маємо можливість дати молодим людям.

– Чи збільшується сьогодні кількість молодих людей, які приходять до церкви?

– Можу сказати з впевненістю, що після подій на Майдані та на сході України молодь до церкви приходить зараз більше. Багато хто із молодих хлопців, скажімо, які повертаються із зони АТО, починають замислюватися про цінність життя. Багато моїх знайомих, які повернулись звідти додому, які мали до цього вільні стосунки з дівчатами, тобто для них було нормально, зручно жити громадянським шлюбом, сьогодні  одружуються, заводять сім’ї, народжують дітей. Беруть більше на себе відповідальності, більше цінують те, що мають, хочуть жити і робити щось для України. Тому можливо Господь допустив такі події, такі випробування у житті нашої країни не випадково.

– На Вашу думку, якою є сучасна молодь?

– Сучасна культура молодої людини є споживацька: людина більше бере, вона живе в такому стані гедонізму, тобто задоволення. А потрібно віддавати щось, чимось жертвувати. А сьогодні я бачу, що у нас гідна молодь, бо вона жертвує найдорожчим – своїм життям.  І відсоток таких людей досить великий. Ми розуміємо, що це неправильно, що гине молодь, адже це цвіт, який мав би принести плоди, але так має бути в природі: мають ці зерна впасти в землю, щоб принести свій плід. Тому ті, хто загинув на Майдані, на війні – це саме те зерно, яке проросте у наступних поколіннях. Кожне покоління повинне мати своїх героїв, і вирощуватися на героях. Ми як Українська православна Церква виховуємо таких героїв, тому багато наших вихованців було у перших рядах на Майдані та пішли першими добровольцями на схід. Це патріоти, віруючі люди, які вірять в Бога і люблять свою землю.

– Чим відрізняється сучасне покоління молодих людей від попередніх?

– Відрізняється тим, що немає страху, порівняно із тими, хто народився у радянському суспільстві. Ми все-таки мали оту «бацилу» страху, а тепер народилося нове покоління, в якого немає страху, а переважає дух свободи, бажання бути вільними.

– Але в цьому є як позитивні сторони, так і негативні?

– Так, безумовно. Негативом є те, що відсутність страху породжує вседозволеність. Те, що сьогодні пропагується у ЗМІ, у своїй більшості закликає молодь до безтурботності, безвідповідальності, з екрана телевізора пропагують вільні стосунки, насолоду. А насправді кожна людина несе свій хрест. Кожна молода людина, як сказано в Біблії, важкою працею повинна здобувати хліб свій.

Добре, що відбуваються у нашій державі зміни, шкода тільки, що не так швидко, як би хотілося, тому часто сьогодні молода людина не може себе в цьому житті знайти і зреалізувати.

– Як у перспективі плануєте у Луцьку співпрацювати і з молоддю?

– Перше завдання, яке сьогодні ставить перед собою Церква, – виховувати в цьому ж дусі патріотів.

У більшості молоді люди є ідеалістами, хочуть все і одразу, а в боротьбі за цим інколи приходить розчарування. А воно приходить тоді, коли покладають свої сподівання на інших людей, а потрібно зрозуміти, що у всьому можна покладатися лише на Бога. Тоді не буде розчарування. Для молодої людини важливо знайти та рівнятися на певні ідеали – на якихось відомих людей, наприклад, але Церква закликає йти за Христом, і він ніколи не розчарує. Господь сам так сказав: «Хто на мене надію покладає, той ніколи не буде засоромлений». І нашим завданням є саме прищеплювати цю віру. Тому у співпраці з молодіжними організаціями Церква несе саме цю місію – наслідування Христа.

Інколи нам закидають, що ми є Церква, яка підтримує націоналістів, якісь радикальні молодіжні організації. Але, як я вже казав, молоді люди за своєю натурою є максималістами, їм хочеться бунтувати, а Церква навпаки є стримуючим фактором, адже вона навчає не руйнувати, а будувати. Будь-який радикалізм у своїх крайнощах може призвести до негативних наслідків, а саме Церква вчить бути поміркованими, стриманими.

Інша справа, що у поняття «націоналізм» інколи вкладають негативний зміст. І якщо запитати, чи був Ісус націоналістом, то можна відповісти, що так, був. Адже націоналіст – це людина яка любить свою Батьківщину, свій народ. Але не просто любить, а любить в дії. Тобто готовий за свою землю щось віддавати, чимось жертвувати. А Христос віддав за свій народ своє життя. Тому можна сказати, що Він є прикладом любові до своєї землі, прикладом для наслідування будь-якій нації.

 

Молодих волинян вчили бути політиками

Протягом 18-19 квітня цього рокувідбувся перший курс лекції у “Школі політики та депутатства. Волинь”. Для молоді та інших зацікавлених осіб лекції провели відомі політики нашого краю, держслужбовці та громадські діячі, серед яких: Ігор Лапін, Ігор Гузь, Григорій Пустовіт, Роман Романюк, Петро Гоцалюк, Богдан Шиба, Валентин Малиновський, Богдан Климчук, Ігор Поліщук, Микола Яручик, Наталія Бунда та Захар Ткачук.

Оновлення влади може відбуватись не лише шляхом революцій, хоча в окремих випадках саме цей метод може стати єдиним з можливих. Якісна політична освіта для молоді та сприяння громади в приході молодого покоління до влади також являє собою ефективний метод її оновлення та очищення, а також, у випадку України, реалізації її євроінтеграційних прагнень. Підвищення поінформованості молоді в сфері політичного сьогодення, безпосереднє спілкування з діючими політиками та держслужбовцями є актуальним питанням формування політичного світогляду особистості. Саме з такою метою на Волині розпочала свою роботу «Школа політики та депутатства. Волинь».

Школа покликана розширити можливості для молоді та усіх зацікавлених в напрямку початку особистої політичної кар’єри, сприяти залученню людей з новим, сучасним баченням розвитку країни в органи державної влади, місцевого самоврядування та політику. «Школа політики та депутатства. Волинь» буде сприяти підвищенню обізнаності молоді у сфері політики, політтехнологій, діючих на сьогодні в Україні політичних партій, розкриттю практичної сторони діяльності депутатів різних рівнів, їх помічників, держслужбовців. Для слухачів Школи живе спілкування з лекторами надає унікальну можливість для започаткування власної політичної кар’єри.

З метою отримання практичних навичок слухачами, оргкомітет Школи найбільш підготовлених та вмотивованих слухачів буде рекомендувати для проходження стажування в органах державної влади та місцевого самоврядування, в якості помічників-консультантів депутатів різних рівнів, в штабах осередків політичних партій та рухів, що діють на Волині.

Мета проекту «Школа політики та депутатства. Волинь» – надати можливість молоді зробити старт у державній службі та політиці і всіх, хто підтримує таку мету, ми запрошуємо до співпраці.

Легендарна DaKooka: відвертість та лірика

Щирість, лірика, поезія – трьома словами можна описати зимовий суботній вечір в арт-пабі “High Hopes” у Хмельницькому. Звична андеграунд-атмосфера пабу зазнала певних змін та коректив із приїздом чарівної чернівчанки Каті Єременко, відомої під псевдонімом DaKooka.

Спочатку співачка звикала до аудиторії, розглядала слухачів й трохи соромилась. Та зігравши дві-три пісні, DaKooka явно відчувала себе як вдома – жваво посміхалась, спілкувалась із залою, розказувала всілякі історії. Хто б міг подумати, що перший візит до Хмельницького зав’яже дружбу із публікою вже з перших нот.

Зі сцени лунали авторські пісні музикантки, а також деякі кавери, зокрема, в честь дня народження Боба Марлі. Пісні звучали англійською, російською, декілька – українською. Кожен трек – це особлива тематика, сюжет чи історія. Напрочуд сильними й гарними стали пісні, слова яких узяті з-під пера великих поетів – Маяковського та Фета. Серця деяких слухачів музика настільки торкнулась, що на очі наверталися сльози. Чи вплинула на це пронизлива поезія, щирість DaKook’и, чи пошук власних історій в піснях – не можна знати напевно. Але можна з впевненістю сказати одне – лірика не залишила байдужим нікого.

Після концерту завершенням стала тільки музична частина, тому що фанати не збирались відпускати цей вечір взагалі. DaKooka ледь встигала роздавати автографи та приймати слова подяки.

DaKooka – це проект, який має власну особистість, свіжість та силу, адже авторка робить тільки те, що відповідає її власним бажанням. Пісні допомагають віднайти відповіді на багато запитань, відчути поетичність слова, а, можливо, й самого себе. Концерт в Хмельницькому показав, що артилерія слухачів DaKook’и зростає із кожним днем, тому залишається чекати на її візит знову та слідкувати за новинами творчості.

Тетяна Солощенко

Як у Луцьку ІТ-шники збиралися

Коворкінги у Луцьку, підняття рівня обізнаності лучан про сферу ІТ, зміни, які необхідно внести в навчальні програми у вузах та кооперування з метою спільної роботи – про все це говорили представники галузі під час своєї першої зустрічі. Так, 28 січня у Луцьку відбулася перша неформальна зустріч Луцького ІТ-кластеру, темою якої стало знайомство представників ІТ-сфери міста, – повідомили у прес-службі кластеру.

 

На захід прийшло майже 40 учасників: представники громадських та приватних організацій та журналісти, керівники компаній та фрілансери: SEO-шники, розробники сайтів та спеціалізованих систем.

 

Один із засновників Луцького ІТ-кластеру Вадим Махомед розповів, що таке об’єднання ІТ–шників дасть можливість тісної співпраці всередині кластеру та аутсорсингу. Також він розказав про основні ідеї кластеру. Зокрема, йшлося про створення коворкінг-центру в Луцьку для роботи представників ІТ-сфери. Так, під час конференції 20 січня Костятнин Волков озвучив ідею створити у місті спеціальний простір для роботи, де могли би працювати спеціалісти ІТ-сфери. Учора ж, Вадим Махомед зазначив, що такий коворкінг планують створити на базі СНУ імені Лесі Українки, оскільки ідею підтримало керівництво університету.

 

Під час зустрічі присутні вирішили сформувати вимоги сучасного ринку до освітніх програм та визначити, які знання необхідні для сучасного ІТ-шника. На меті Луцького ІТ-кластеру також є створення попиту до ІТ у найменших – школярів.

 

Окрім цього, луцькі ІТ-шники говорили про необхідність створення сайту кластеру, який уже знаходиться в розробці. З метою подальшого спілкування та підтримки спільних проектів луцькі ІТ-шники вирішили проводити зустрічі учасників Луцького ІТ-кластеру щомісяця.

 

У Луцьку зібрали понад 17 тисяч гривень для хворих дітей

22 грудня на сцені Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка в рамках благодійного проекту «Творчість заради життя» Волинської обласної бібліотеки для юнацтва відбулася новорічна музична вистава «Снігова королева». Мета вистави – збір коштів на придбання імплантаційних портів для дітей, хворих на рак.

 

У феєричній виставі взяли участь вихованці творчих та спортивних студій Луцька: StudioN.Zh., балетної студії «Жизель», відділу художньої гімнасти КЗ ДЮСШ №2, юні акробати з ДЮСШ №1, учасники ансамблю бального танцю «Феєрія» (ЗОШ №13) та «Лілея» (ЛЗШ №11-колегіум), танцювальний колектив «ONEWAY» (Маяківський НВК «ЗОШ-інтернат, лінгвістичний ліцей»).

 

В залі обласного театру був аншлаг. Багатьом дорослим, охочим подивитися виставу, довелося стояти в проходах залу. Серед глядачів було дуже багато дітей.

Цьогорічна «Снігова королева» – це вже третя музична вистава, яка збирає щороку кошти на лікування пацієнтів онкогематологічного відділення Волинської обласної дитячої лікарні. Проект «Творчість заради життя» організований серед талановитих дітей Волинською обласною бібліотекою для юнацтва з благодійною метою.

Реалії онкогематологічного відділення та її пацієнтів – це проблема нестачі коштів на апаратуру для діагностики та лікування. Деякі одиниці цієї апаратури коштують від 10 тисяч грн., інші – більше півмільйона грн..

Вперше в рамках новорічної благодійної вистави навіть наймолодші відвідувачі змогли зробити справжній внесок в одужання дітей. За годину до початку спектаклю в холі театру відбувся ярмарок дитячих робіт, ініційований волинським підприємцем-меценатом Олегом Дмитруком. Всього було представлено більше сотні дитячих робіт: аплікацій, малюнків, вишивок, орігамі та ін. В ярмарку взяли участь діти від 5 до 13 років. На всі роботи була встановлена ціна – від 20 грн. Але деякі шедеври були виконані настільки майстерно, що за них давали суму, в 10 разів більше за встановлену! Варто відзначити, що свої роботи на ярмарку представили і вихованці інтернатів. Так в благодійному ярмарку взяли участь:  Головненська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат, Люблинецький НВК загальноосвітня школа-інтернат I – III ступенів – ліцей, Володимир-Волинська спеціалізована школа-інтернат “Центр освіти та соціально-педагогічної підтримки”, Липлянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат. Значну частину робіт придбав сам ініціатор ярмарку, аби кожний юний митець гарантовано зробив свій внесок у благодійний фонд.

Зібрані кошти передані Благодійному Фонду «СТОПРАК» (stopcancer.com.ua). Найближчим часом для лікування дітей придбають імплантаційні порти, які дозволять швидко та безболісно виконувати ін’єкції та значно знизити ризик інфікування.

А організатори та юні актори невтомно працюють вже над новою виставою: 31 січня 2015 року о 13.00 в Палаці культури м. Луцька відбудеться нове свято дитячого таланту та добра – благодійна вистава «Різдво в Парижі». Вхід так само вільний, запрошуються всі небайдужі.

 

Ще 887 пожертвували лучани для військових АТО

У неділю, 21 грудня, на Центральному ринку м. Луцьку пройшла акція по збору коштів та необхідних речей для бійців АТО від громадської організації «Фундація розвитку громад».

Так, за 2 години акції, не дивлячись на дощову погоду, волонтери «Фундації розвитку громад» зібрали 887 гривень та одну теплу куртку. Кошти, зібрані під час акції будуть використані на потреби волинських бійців в зоні АТО.

Під час акції четверо дівчат-волонтерок розділились на пари. Двоє дівчат збирали кошти, ходячи по рядах, двоє інших – стояли на місці зі скринькою та коробками для теплих речей. На прохання допомогти армії тих дівчат, що збирали кошти по рядах, люди відгукнулися активніше. Дівчата, які залишились на місці, стояли з пустою скринькою й коробкою до тих пір, поки одна старенька бабуся не вкинула у скриньку 5 гривень. Лише тоді почали реагувати й інші люди.

«Ця бабуся є зразком української небайдужості. В нашому випадку саме така бабуся врятувала ситуацію, нагадуючи своїм прикладом, якими мають бути українці під час кризи та небезпекив державі. Так, треба об’єднуватись і щось робити усім разом, а не чекати допомоги від держави, поки наші хлопці мерзнуть у окопах» – говорить координатор благодійних програм ГО «Фундація розвитку громад» Любов Казмірчук.

Були випадки й невдоволення людей що до ситуації в цілому. Люди не розуміли, чому утримувати армію мають звичайні люди, говорили, що держава має забезпечувати бійців, що з людей й так «деруть» забагато за комунальні послуги, люди платять податок на війну, що треба розвертати війська на Київ, аби влада хоч якось реагувала. Були й ті, хто заступився за волонтерів, говорячи про те, що якби не вони, то війна на Сході вже б давно скінчилась, але геть не на нашу користь та російські війська вже б господарювали на Волині.

«Ми розуміємо настрій людей. На носі Новий рік та інші свята і люди хочуть просто відпочити. Люди заслужили на цей відпочинок, бо як би не було, за цей рік українське суспільство дуже змінилося: люди стали більш свідомі та відповідальні. Ми дякуємо волинянам за їх небайдужість, за те, що завдяки їм наші бійці мають і що вдягнути, і що поїсти, і чим захиститися» – підсумувала Любов Казмірчук.

 

Як випускнику знайти роботу після універу: поради волинського роботодавця

Щороку в Україні тисячі випускників шкіл вступають до вузів і починають називати себе гордим словом «студент». Скільки амбіцій та романтики в цьому слові! Скільки сил було покладено на вступ до вузу! Виникає відчуття того, що досягнута дуже значима ціль. Але це відчуття оманливе. Адже вступ до вузу і отримання диплому є не самоціллю, а лише інструментом на шляху до отримання статусу в суспільстві, особистісного розвитку і, звичайно, цікавої та високооплачуваної  роботи.

Сучасні українські реалії змушують студентів шукати заробіток мало не з першого курсу. Тож отримання роботи для них є дуже актуальним питанням. Сьогодні, в день студента, ми попросили розповісти про особливості прийому на роботу молодих фахівців директора волинського підприємства по виготовленню м’ясоковбасних виробів Олега Дмитрука. На підприємстві пана Олега працює сьогодні понад 100 чоловік, і, незважаючи на складну ситуацію в країні, є відкриті вакансії. Олег Дмитрук поділився своїми думками стосовно того, якими є сьогоднішні випускники вузів; кого з них він радо найме на роботу, а кому відмовить, а також дав рекомендації, як підготуватися до співбесіди.

- Пане Олег, чи є на Вашому підприємстві віковий ценз при прийомі на роботу?

Звичайно, у нас є вікові обмеження. Але вони пов’язані не з віком як таким, а швидше з супутніми факторами. Наприклад, здоров’я людей похилого віку, як правило, не дозволяє  займатися важкою фізичною працею. Тому я не найму людину передпенсійного чи пенсійного віку на посаду вантажника. Що ж стосується молоді, я із задоволенням наймаю молодих спеціалістів, оскільки бачу в них великий потенціал.

- Якими ви бачите сьогоднішніх випускників вузів?

Якщо порівнювати з тими людьми, які випускалися з вузів 10-15 років тому, нинішні випускники більш енергійні та цілеспрямовані. Вони начитані, різносторонні і творчі, більшість володіють іноземною мовою та бували за кордоном. Вони чітко розуміють, що таке ринок праці та конкуренція на ньому. Крім того, сьогоднішні випускники вузів більш прогресивні, вміють вирішувати проблеми нестандартним і оригінальним способом. Часто вони пропонують свіжий і більш раціональний підхід до певної задачі. Але я  зараз говорю про тих молодих людей, що приходили  до мене на співбесіду, і тих, кого я знаю особисто.

 - Якщо випускники вузів такі перспективні, то чому ж так часто їм відмовляють або не цікавляться цими кандидатурами взагалі?

Потрібно розуміти те, що на моєму підприємстві кандидат на вакансію проходить три співбесіди: з фахівцем відділу кадрів, керівником підрозділу, де є вакантна позиція, і врешті зі мною. Певний відсоток кандидатів відсіюються на першій чи другій співбесіді, тому до мене вони просто не доходять.

Ось серед тих, хто «відсівається» на першому і другому етапах, є кандидати, зовсім не цікаві для будь-якого роботодавця.

Значний відсоток серед таких небажаних кандидатів – це люди необов’язкові. Наприклад, є випускники вузів, які із захопленням дякують за запрошення на співбесіду, а потім просто на неї не приходять. Причому навіть не попереджають про це і не просять перенести зустріч на інший час. Різні ситуації бувають в житті. Але потрібно цінувати час інших людей, якщо ви хочете, щоб цінували ваш. Часто такі горе-кандидати виправдовуються тим, що вони, мовляв, творчі люди. І тому вони не можуть вганяти себе в жорсткі рамки 40-годинного робочого тижня. Але насправді креативність ніяк не пов’язана з халатністю та необов’язковістю. В мене на підприємстві працюють люди, що у вільний від роботи час в якості хобі створюють просто шедеври образотворчого мистецтва. Але це ніяк не заважає їм на відмінно виконувати свої функціональні обов’язки.

Ще один типаж кандидатів, який мене як роботодавця, зовсім не цікавить – це пихаті та зверхні пани та пані. Деякі молоді люди, маючи освіту престижного вузу, вважають, що вже за один їхній диплом компанія їм щось винна. Яким би не був досвід чи диплом, але характер людини багато значить. І трудовому колективу, і керівнику підрозділу, і зрештою особисто мені має бути легко і комфортно працювати з людиною, яка хоче бути частиною нашої великої виробничої родини.

 - Що вас цікавить при прийомі на роботу, окрім освіти і досвіду?

Мені як роботодавцю важливо знати мотиви кандидата: чому він приходить до мене на співбесіду і прагне влаштуватися на роботу в мою компанію. Якщо людина приходить тільки для того, щоб десь провести 40 годин на тиждень і потім отримати за це гроші,якщо їй зовсім нецікаво те, що вона робить, якщо в неї нема професійних амбіцій, то ми такому кандидату відмовляємо.

Я сам люблю те, що роблю, і прагну таким ставленням надихати своїх працівників. Як казав один мудрець: щаслива та людина, яка з радістю йде зранку на роботу, і з радістю ввечері повертається додому. Я не можу ніяк вплинути на повернення додому. Але роблю все можливе,   щоб кожний працівник мого підприємства йшов на роботу з радістю і ентузіазмом. Вважаю це невід’ємною частиною розвитку та успішності компанії.

- Яким кандидатам ви надаєте перевагу?

Я не буду оригінальним: для мене багато значить прагнення працювати і розвиватися в своїй справі. Мене цікавлять люди, що мають професійні амбіції і бачать своє майбутнє у роботі на моєму підприємстві, але на вищій посаді. Тобто мені цікаві ті кандидати, які приходитимуть на роботу не для того, щоб отримати певну зону комфорту, а для того, щоб постійно її розширювати  завдяки збільшенню компетенцій і вмінь. На щастя, таких людей досить багато, особливо серед молоді.

- Що порекомендуєте кандидату: що треба і чого не варто робити кандидату, щоб саме його взяли на роботу?

По-перше, максимально ознайомтесь зі специфікою компанії, куди вас запросили на співбесіду: дізнайтесь про діяльність компанії, її послуги чи продукти, досягнення та корпоративні цінності. Як правило, це все можна знайти на сайті роботодавця. Подумайте, що б ви зробили для компанії в першу чергу, якби саме вас найняли на вакантну позицію, яке  ноу-хау ви могли б запропонувати керівництву.

По-друге, підготуйте запитання, які вас цікавлять: стосовно функціональних обов’язків, можливості підвищувати кваліфікацію на певних курсах, можливості їздити з цією ж метою закордон на виставки чи семінари. Поцікавтесь, хто і за якими критеріями буде оцінювати роботу, яких результатів очікують від людини, що буде найнята на вакантну позицію. До речі, багато кандидатів роблять помилку, коли говорять про вакансію так, ніби їх вже найняли, наприклад: що від мене вимагатимуть, де буде мій кабінет, скільки ви будете мені платити тощо. Для деяких hr-спеціалістів та директорів така манера спілкування  означає відсутність навичок ділового спілкування, інших просто дратує. Але, як правило, така співбесіда досить швидко завершується.

Ще одна порада: будьте готові до тесту. Вам можуть запропонувати виконати вдома невелике пробне завдання, або ж просто під час співбесіди попросять відповісти на запитання, що ви будете робити в певній робочій ситуації.

Ну і врешті-решт поважайте свій час та час роботодавця – приходьте на співбесіду вчасно. Роздруковане вами резюме не буде зайвим.

Студентам раджу не відмовлятися попрацювати безкоштовно, якщо є можливість здобути професійний досвід. Така безкоштовна робота – волонтерство – є дуже поширеним стартом кар’єри в Європі та Америці. В своєму резюме після отримання диплому ви зможете вказати не лише вищу освіту, а й описати ті вміння і навички, які здобули під час виконання волонтерської роботи. Крім того, потенційні роботодавці вбачають у волонтерстві кандидата ініціативність, та прагнення займатися роботою за фахом.

Але найперше, що потрібно зробити перед тим, як надсилати резюме, це подумати, чи це саме той вид діяльності, в якому ви б хотіли розвиватися, і чи це саме та компанія, в якій би ви хотіли працювати. Можливо, в зовсім іншій галузі і компанії вже давно чекають саме  на вас.

Ольга Сухина

Примітка редактора: актуальні вакансії ПП “Дмитрук” можна переглянути тут.

 

 

 

 

 

 

 

 

Сторінка 2 з 5312345...102030...Остання »